Заворушення у США

Якщо є сумніви - рішення на користь обвинуваченого. Суд присяжних урешті-решт вирішив не розпочинати процес. Мовляв, забагато свідчень свідків, які суперечили одне одному. Не було знайдено жодного доказу, що поліцейський Даррен Уілсон діяв халатно або порушив закон. Уілсон у своїй заяві відстоює вбивство 18-річного юнака. Він стверджує, що діяв відповідно до того, як його вчили. Його слова звучать холодно і безапеляційно. Підозрюваний прикидається жертвою. Краще б він мовчав!

Поліцейські другого класу

Так він сипле сіль на рану, ще більше ускладнює для афроамериканців - не тільки в Фергюсоні - прийняття рішення присяжних. Даррен Уілсон - точно не об'єкт симпатій. Він персоналізує упередження про американських правоохоронців, і без того відомі в усьому світі: вони спершу стріляють, а потім питають. Невтішне у деяких упередженнях те, що подекуди вони правдиві.

Статистика показує однозначно: надмірне насилля поліцейських проти афроамериканців залишається проблемою у США, навіть якщо американські громадяни волыють це заперечувати. Поліцейська освіта недосконала. Вона вже зовсім не відповідає стандартам, чинним, наприклад, у Німеччині. Нечувано, щоб хтось, хто непридатний для поліцейської роботи у Франкфурті, міг виконувати її в Людвігсгафені. Однак саме це стається у штаті Міссурі: хороші поліцейські можуть патрулювати, наприклад, у Сент-Луїсі. Менш хороші - якби це сказати пом`якше - можуть "оберігати" соціально неблагополучні райони чи містечка на кшталт Фергюсона. Там "правоохоронці другого класу" менше заробляють. Це не надто мотивує.

Нові расові безлади?

Смерть Майкла Брауна - більше ніж просто трагедія. Більше, ніж окремий випадок, коли очевидно безпорадний поліцейський надто швидко хапається за зброю. Аналогічні випадки трапляються майже щодня десь у США. Лише деякі з них отримують широкий розголос. Випадок Майкла Брауна потенційно може спричинити расові безлади по всій країні. Багато залежить від того, як із цим поведуться політики. Багато чого залежить перш за все від президента Обами.

Адже провінційні політики в Міссурі вже довели, що вони безнадійно безпорадні. Наприклад, губернатор Джей Ніксон. В одному інтерв'ю він не може відповісти на запитання, хто врешті-решт відповідає за безпеку в Фергюсоні. Він так багато белькоче навколо цього, що врешті став народним посміховиськом.

Прокурор Роберт Маккалох теж не виявляє себе у цій справі з позитивного боку. Одразу після смерті Майкла Брауна прокурору чимало хто закидав упередженість. Причина: батько Маккаллоха був поліцейським, якого застрелив афроамериканець. Тому Маккаллох вирішив передати всі докази присяжним, мовляв, їм же вирішувати! Краще б він передав справу спеціальному прокурору. Той міг би перевірити разом із присяжними сукупність доказів.

Однак Маккаллах це відхилив. Можливо, через поспіх, можливо, через викривлене розуміння почуття обов'язку. Урешті-решт він послужив своїй державі погану службу. Список безпорадних місцевих політиків у Міссурі можна продовжувати - мер Фергюсона тільки один із багатьох. Звісно, проти некомпетентності в політиці можна мало що зробити. Громадяни мусили б обрати інших представників.

Але розчарування політикою та юстицією у США не може бути виправданням для насильницьких виступів, які ми нині, на жаль, бачимо знову. Той, хто плюндрує крамниці чи підпалює машини, має сидіти у в'язниці. Мешканці Фергюсона мали б спитати себе, що вони можуть зробити для розрядки напруженого становища. Батьки Майкла Брауна показують хороший приклад, закликаючи до спокою та мирних демонстрацій. Схожим чином діють представники місцевих церков, профспілок та громадських організацій. Усі вони несуть особливу відповідальність у ці важкі для США дні.