Від Нового року пройшло лише десять днів. За ці менш ніж 300 годин вся Перська затока вже встигла побувати за крок до війни та - принаймні тимчасово - відійти на кілька кроків назад. До цього додалася ще й трагедія навколо рейсу PS752, що забрала життя усіх 176 людей, які перебували на борту літака.
Авіакатастрофа, передусім її причина, залишають поки що лише багато запитань, на які треба знайти відповідь. Та дедалі більше вказує на те, що український літак був ненавмисно збитий іранськими силами протиповітряної оборони (ППО). Утім, не лише український президент Зеленський хоче спочатку побачити докази, перш ніж пристати до якоїсь версії. Коли ситуація настільки напружена, як у Перській затоці, дані спецслужб варто завжди сприймати з певним скепсисом.
Чому аеропорт взагалі був відкритим?
Але: такий сценарій виглядає цілком реалістичним. Очевидно що іранські ППО були у великій напрузі та налаштовані на американський удар у відповідь одразу ж після того, як Іран завдав ракетних ударів помсти по американських позиціях в Іраку. Цілком можна уявити, що в цій ситуації хтось, перебуваючи в стресі, прийняв доленосне помилкове рішення. А це викликає запитання: як іранські служби взагалі могли дозволити роботу свого столичного аеропорту, дозволяючи зліт та посадку пасажирських літаків, наче нічого не сталося?
Тегеран поки що відкидає версію збиття літака. Та це спростування виглядало б куди переконливішим, якби експерти-розслідувачі отримали доступ до місця падіння. Якщо Іран хоче, аби йому вірили, він має гарантувати повну прозорість. Це те, що ця країна винна близьким загиблих та світовій спільноті. Політизація катастрофи будь-якою стороною - це просто нестерпно.
Позитивним сигналом є те, що Тегеран уже запросив долучитися до розслідування причин падіння літака, зокрема, і експертів американського виробника літаків Boeing. Та у зв'язку з санкціями США проти Ірану їм спершу потрібно отримати спеціальний дозвіл міністерства фінансів у Вашингтоні, аби пристати на це запрошення. Хорошим знаком є і те, що слова президента США Трампа щодо катастрофи, як для його стилю, звучать дуже навіть примирливо. "Можливо, хтось припустився помилки", - можна було почути з Білого дому.
Страждають передусім ні в чому не винні люди
Якщо ж пасажирський літак справді був ненавмисно збитий іранськими ППО, 176 смертей стануть гірким уроком як для Тегерана, так і для Вашингтона. Хто обирає шлях ескалації, немає більше впливу на те, куди він зрештою приведе. А ціну за це платять - як і в багатьох інших випадках у минулому - передусім ні в чому не винні мирні жителі.
Тому важливо, аби європейці пустили у гру свою кризову дипломатію. Після стриманої помсти Тегерана за вбивство генерала Сулеймані американським безпілотником, а також такої ж стриманої реакції на неї Вашингтона нинішній момент виглядає таким, що пасує для цього найбільше. Уже скоро для цього може бути пізно.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.