Промові каталонського президента Карлеса Пучдемона у регіональному парламенті передували великі очікування, а йому самому довелося відчути в останні дні значний тиск. Причиною запізнілого відкриття парламентської сесії були переговори Пучдемона з коаліційними партнерами з лівого флангу, які мають радикальні погляди. На їхню думку, його промова неодмінно виглядала би "неприйнятною зрадою".
Урешті-решт, промова президента Каталонії переважно повторювала аргументи, до яких він вдавався у минулі місяці, хоч він додав і дещо нове, сказавши, що вихід з регіону компаній не матиме "значного впливу" на каталонську економіку.
Погляд назад - і вперед
Пучдемон також використав свою промову, щоб згадати "приниження", яких Каталонія зазнавала від іспанської держави в останні 15 років: зміни, які Конституційний суд вніс до устрою автономії 2006 року; багаторазові відмови центрального уряду дозволити провести референдум про незалежність регіону; каральні заходи проти тих, хто просто хотів провести плебісцит щодо незалежності у листопаді 2014 року; і, нарешті, насильство з боку іспанської поліції під час референдуму 1 жовтня 2017 року.
Попри нелегальний контекст цього референдуму, Пучдемон наполягав на його легітимності та проголосив Каталонію незалежною республікою - хоча потім одразу відтермінував незалежність та закликав до діалогу.
Діалог як нагода
Багато хто в Каталонії розчарований Пучдемоном та цим його аварійним гальмуванням, але він ухвалив у цих умовах найраціональніше рішення, яке тільки міг. Якби він зберіг курс на конфронтацію, це означало би падіння в прірву непередбачуваних наслідків для регіону.
Пучдемон створив нагоду для діалогу, яку уряд Маріано Рахоя не може дозволити собі змарнувати. Іспанський уряд застряг на правничому фронті і досі не погоджувався на жодні переговори. Але після подій 1 жовтня Європа та світ уважно спостерігають за конфліктом. Рахой повинен перейти в політичну площину та почати переговори з Каталонією. Іспанці очікують від свого прем'єра більшого, ніж просто переховування за конституційним щитом. Зараз Іспанія переживає найбільш вирішальний момент за десятиріччя демократії, і Рахой має продемонструвати більше готовності до діалогу. Він має довести, що його уряд здатен вести політику, гідну високого положення Іспанії в ЄС.