24 команди на "Євро-2016" - за й проти

Черговий чемпіонат Європи з футболу відбудеться у Франції з 10 червня по 10 липня. Вперше в історії першості континенту в ньому братимуть участь 24 команди - на вісім більше, ніж в аналогічних змаганнях минулих 20 років. Оглядачі DW у форматі "за та проти" розмірковують, які наслідки може спричинити така новація.

"За": більше глядачів, більше гарних гравців, менше прохідних матчів

З 1996 року на фінальних етапах європейської футбольної першості грали по 16 команд, тоді як сильних національних збірних у Європі значно більше, зауважує оглядач DW Александр Фріч. Вказане обмеження, на його думку, зазвичай призводило до того, що потенційні фаворити ще на відбірковому етапі зустрічалися один з одним - і деякі через це у підсумку не потрапляли на "Євро". Першості континенту, переконаний Фріч, необхідний потенціал футбольних націй, що їх дотепер вважали "малими".

Ба більше, підкреслює він, новація прибирає давній недолік турніру: зірки першої величини часто захищають честь не найтитулованіших збірних, які не проходять до фіналу "Євро". Відсутність кумирів у підсумку засмучує мільйони вболівальників. Приміром, на матчах "Євро-2016" бракуватиме вірменського хавбека Генріха Мхітаряна, який засяяв у складі дортмундської "Боруссії". Або ж форварда італійської "Роми" Едіна Джеко з Боснії і Герцеговини. За збереження попередньої схеми турніру бракувало б і найдорожчого зараз футболіста світу - валлійця Гарета Бейла.

Є й ще одна ідея, провадить Фріч, яка належить віднедавна екс-президенту УЄФА Мішелю Платіні: проведення фіналу ЧЄ не в одній країні, а на всьому континентові. З поєднанням двух новацій, переконаний оглядач, отримуємо вражаючу модель. Проте для того, аби її оцінити варто озирнутись назад. Збірна Німеччини, переможець "Євро-1972", досі вважається найсильнішою в історії німецького футболу. Але лише справжні знавці пам'ятають, як Франц Бекенбауер та його товариші по команді йшли до золотих медалей.

Тоді відбувався кваліфікаційний турнір, нагадує Фріч, у якому брали участь 32 команди (по чотири у восьми групах). За цим відбувся чвертьфінал між переможцями груп. І лише з наступної стадії проводилося те, що ми зараз називаємо фінальною частиною "Євро". У Бельгії влітку 1972 року були зіграні лише півфінали, матч за третє місце та фінал, у якому бундестім здолала збірну СРСР.

Тепер, наголошує Фріч, усе може бути знову так само, лише колишній відбірковий турнір віднині називатиметься фінальною стадією чемпіонату Європи. І грати в ньому можуть не 24, а навіть 32 команди, впевнений оглядач. Турнір відбуватиметься в усіх країнах-учасницях, і лише півфінали та фінали проведуть в одному місці.

Переваги такої моделі, пояснює Фріч, у тому, що буде значно більше матчів, які матимуть значний вплив. Жодна з команд не зможе зіграти для галочки, оскільки лише переможці груп прорвуться до чвертьфіналів. І навіть одна поразка може повернути грандів додому. На стадіони приходитиме більше глядачів - на груповому етапі та стадії чверть фіналів це очевидно. Про вирішальні матчі можна навіть і не говорити.

Врешті-решт, є ще один аспект, який раніше не мав практично жодної ролі, додає Фріч. Національним збірним доведеться підтверджувати власну першість не впродовж лише чотирьох тижнів, але й більш тривалого часу. Тому гучні сенсації на кшталт перемоги збірної Греції на "Євро-2004" стануть малоймовірні. Але навряд чи це стане справжнью втратою для європейського футболу, резюмує Фріч.

"Проти": падіння загального рівня, жодних сюрпризів

Досі - з урахуванням серйозного відбору уже на кваліфікаційній стадії - чемпіонати Європи порівняно зі світовими першостями вважалися навіть більш складними турнірами, парирує Єнс Крепела, інший оглядач DW. Це, на його думку, гарантувало інтригу з перших хвилин гри, як для вболівальників, так і для футболістів.

Натомість ми ризикуємо зараз отримати турнір з напрочуд затягнутим початком та не найсильнішим складом плей-офф: у чотирьох з шести груп команди, які посіли треті місця, пройдуть до чвертьфіналу, вказує Крепела. Він переконаний, що це знецінює груповий етап фінальної стадії "Євро" та знижує рівень багатьох матчів. Подібну думку має і головний тренер німецької збірної Йоахім Лев. "Як тренер, вважаю збільшення числа країн-учасниць фінальної стадії "Євро" вкрай сумнівним", - зауважив Лев.

Якщо подивимося на нещодавню історію першості континенту, то з великою вірогідністю зможемо припустити, що значних сюрпризів чекати тепер не варто, прогнозує Крепела. Щоразу на турнірі знаходилася команда, яка вражала, позитивно чи негативно.

Наприклад, у 2012 році Нідерланди завершили груповий етап без жодного очка. У 2008 році Туреччина й Росія дійшли до півфіналів, а 2004 року Греція, попри всі прогнози, здобула золото. Не варто очікувати, що цього разу Північна Ірландія, Ісландія чи Албанія зможуть досягти чогось подібного, вказує Крепела. І підкреслює: саме УЄФА має протидіяти роздуванню розкладу фінальної частини ЧЄ.

Ніхто не потребує, щоб на "Євро-2016" просто грали більше матчів, тоді як гарного футболу було б менше, пояснює Крепела. На початку травня Мішель Платіні, головний винуватець зростання числа країн-учасниць, звільнив крісло керівника УЄФА. Платіні, нагадує Крепела, дотримувався тієї ж стратегії, що і його наставник - Йозеф Блаттер, екс-президент ФІФА: поступками та обіцянками невеликим федераціям Платіні намагався гарантувати собі підтримку.

Самому ж УЄФА йдеться, вважає Крепела, не стільки про владу, скільки про гроші: зростання числа учасників турніру відкриває ще більші маркетингові перспективи. Цю ситуацію, за його словами, можна назвати лише взаємовигідною. Серед тих, хто програв, залишиться "всього-на-всього" сама футбольна першість континенту, підсумував Крепела.