Почнімо з того, на що всі дивляться нині великими очима. Причому того, на що треба дивитися, не видно, воно десь там, на комп'ютерних "фермах" по всьому світу. Саме тому воно й називається біткоін, де "біт" (через можливість обчислення) ще якось можна відстежити, а от "коін", тобто монету, уже ні. Бо ці нові гроші - віртуальні. Їх не можна покласти в шкіряний гаманець. Вони з'являються у так званому електронному гаманці на смартфоні. Про біткоін (та інші криптовалюти) цього року регулярно згадували у заголовках новин, оскільки його ціна зростала часом з нечуваною швидкістю. І падала, до речі, так само швидко - і відразу на пару тисяч доларів США. Біткоін став символом божевільного економічного 2017 року.
Так само ним стали і світові біржі. У Німеччині найважливіший біржовий індикатор - фондовий індекс DAX - сягав у цьому році нечуваних висот. Іще більш круто зростали показники вартості акцій компаній з невеликою капіталізацією. У Нью-Йорку фондовий індекс Dow Jones упродовж 2017-го багаторазово оновлював свій історичний рекорд - 70 разів, як гордо підрахував у своєму твітті американський президент Дональд Трамп. Куди не глянь - бум! І прогнози на 2018 рік не менш оптимістичні.
Економісти одного з провідних німецьких банків Deutsche Bank перед Різдвом оприлюднили свій прогноз, за яким зростання світової економіки вони побачили на рівні плюс 3,8 відсотка. Інші аналітики виявились перед святами не менш щедрими. І особливим у цих прогнозах є те, що вперше з часів світової фінансової кризи зростання у всіх регіонах світу відбуватиметься синхронно. У Європі локомотивом економічного поступу буде Німеччина. То що ще може піти не так?
Багато чого може піти не так
Згадати хоча б часи перед настанням фінансової кризи. Економіка Німеччини на межі тисячоліть перетворилась з "європейського хворого" на "світового фаворита". І вважалось, що так триватиме роками. Принаймні так запевняли економічні віщуни. Жодного зовнішнього шоку не передбачалось. Але довго чекати на нього не довелось, і він навіть мав конкретне ім'я: банкрутство американського інвестиційного банку Lehman Brothers. Решта історії відома - у 2009 році настала велика рецесія. Мінус 5 відсотків економічного результату.
І, звичайно, таке саме може статись знову. Може, банки через запроваджені регулятори і обновили свою шкіру, яка стала більш міцною. Однак ризиків насправді існує ціла низка. Наприклад, Північна Корея. Ніхто не знає, чим завершиться вербальна перестрілка між "маленьким ракетним чоловічком" та "божевільним у Білому домі" (саме так називають один одного лідери КНДР та США) і чи не урветься в когось з них терпець. Також і на Середньому Сході саме зараз знову загострюється ситуація, яка тягне за собою у прірву світову економіку. А гніт запалив нинішній господар Білого дому.
Оскільки ми вже зупинились на Дональді Трампі
Ухвалена з його ініціативи податкова реформа у США цілком може деформувати дуже чутливу структуру світової торгівлі. З одного боку, воно й добре, що Трамп діє і прагне зміцнити економіку своєї країни. Тим більше, якщо все виходитиме так, як порахували його стратеги, дефіцит платіжного балансу США (головним чином, різниця між імпортом та експортом) може скоротитися вдвічі. До того ж, такі американські концерни, як Apple, які застосовують таку собі дуже креативну стратегію ухиляння від сплати податків, муситимуть знову оподатковувати свої прибутки вдома. Дональд Трамп - першопроходець у питанні податкової справедливості? Це було б дуже цікаво.
Та якщо хтось виграє, десь обов'язково є й той, хто втрачає. На даний момент передусім німецькі експортери переймаються майбутнім свого бізнесу в Америці. Промислові лобісти у Німеччині вже зараз виступають за реформу оподаткування бізнесу, яка могла б компенсувати можливі втрати. Але таке змагання у зниженні податків, яке вже оголосила Великобританія, аби компенсувати негативні наслідки виходу з Євросоюзу для своєї економіки, закінчиться катастрофою, адже державам зрештою просто не буде звідки отримувати доходи.
І це ще далеко не все
Адже до всього цього додаються ще й власні, суто німецькі, проблеми. Економічний бум, який уже деякий час триває у Німеччині, ховає небезпеку "перегріву". Адже кожний бум - це водночас і зародок кризи. Хто звик до постійно високої швидкості, втрачає здатність передчувати небезпеку. У країні не вистачає достатньо кваліфікованого персоналу, а навіть якщо він і є, то ніхто насправді не хоче масово приймати в штат людей, з якими потім, коли прийде криза, доведеться прощатися. З іншого боку, фірмам багато де по країні більше не вистачає ресурсів, аби злагоджено виконувати всі замовлення. Що відбувається в такій ситуації: існує небезпека підвищення цін, зменшення попиту, а зрештою й готовності інвестувати. Це - ще один передвісник чергового спаду.
Далі: що відбудеться у разі невпорядкованого Brexit? Тобто розриву між Великобританією та ЄС без, скажімо, митного союзу? Адже економіки острова та континенту (зокрема й Німеччині) тісно переплетені одна з одною. Тож не дуже райдужна перспектива.
Ще один фактор ризику: фірми-зомбі. Це компанії, у яких дуже великі борги, чиє виробництво нерентабельне і які не можуть повернути взяті колись кредити. Причина - банки, які самі переживають не найкращі часи та які бояться достроково вимагати повернення кредитів. Термін "фірми-зомбі" придумали в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - клубі розвинутих індустріальних держав світу. Вони якраз нещодавно висловили своє занепокоєння тим, що кількість таких фірм стає дедалі більшою. І розташовані вони, як уже можна здогадатися, передусім на півдні Європи. А там - Італія, де 2018 року відбудуться позачергові парламентські вибори і яка є найбільшою пороховою діжкою, що може викликати чергову кризу в Єврозоні. Якщо вибух справді станеться, одразу стане зрозуміло, наскільки маленькою та, власне, абсолютно переоціненою була криза навколо Греції.
А тут ще й урядова криза в Німеччині!
Цього досі недостатньо, аби переконати Вас у тому, що 2018 рік буде цікавим? Добре, тоді наостанок занепокоєний погляд у бік Берліна. Муки навколо формування нового уряду в Німеччині поки що не збивають з колії (поки що) стабільну економіку країни. Зрештою, вісім років "великої коаліції" (між соціал-демократами та християнськими партіями - Ред.) в минулому не завдали надто великої шкоди підприємствам цієї країни. Але якщо станеться так, і цього варто побоюватися, що Німеччина в підсумку отримає уряд на чолі з Християнсько-демократичним та Християнсько-соціальним союзами (ХДС/ХСС), який просто толеруватимуть соціал-демократи, але не будуть його частиною, то це буде непросто, адже обійдеться країні дорого. Аби зрозуміти це, достатньо однієї лише цифри, до якої в разі коаліційної угоди додасться багато інших: вартість вимог СДПН та ХСС лише у питанні пенсійної політики - 10 мільярдів євро, щороку!
Але найбільша небезпека полягає у нездатності великих коаліцій до реформ. Зі шляху реформ цей урядовий формат зійшов уже під час останніх років. І з огляду на стартову ситуацію зараз, коли партії приречені до співпраці, а СДПН не захоче дозволяти ХДС/ХСС руйнувати себе й надалі, існує загроза застою, який у достроковій перспективі надзвичайно шкодитиме країні.
Нинішній бум затуманює погляд на реальність. Адже, повторюсь, причин дивитися на новий рік із тривогою - чимало.