Колишній суперник Кличка бореться із смертельною хворобою
17 червня 2009 р.Зоран Вуджечич регулярно переглядає запис телетрансляції поєдинку 13 лютого 1999 року. Йому було 37 років, коли він вийшов на ринг проти лише 22-річного Володимира Кличка. Чорногорець стояв на одному з найвищих місць світового рейтингу, а юному талантові з України було потрібно відновити репутацію після першої прикрої поразки від Росса Пьюріті. Боксери випадково зустрілися ще перед боєм:
"Ми стоїмо біля входу в готель. Володимир виходить з бару. Я дивлюсь йому просто в очі. Він мені теж. Але потім відводить погляд і йде далі. Відчувалося, що він нервує. Я ж був розслаблений, бо знав життєві реалії. Мій двоюрідний брат сказав: ти дорого за це заплатиш".
Брат виявився правий
Двоюрідний брат виявився правий. Цей бій тривав менше хвилини. Кличко заніс свій кулак над Вуджечичем. Масивний чорногорець з фірмовою лисиною повалився на землю. Втім, сам він, на відміну від публіки, цьому зовсім не здивувався. По-перше, за кілька місяців перед поєдинком він переніс важку операцію, а по-друге:
"Перед боєм з Кличком, 5 лютого 1999 року, я отримав перші погані неврологічні аналізи. Симптомів хвороби тоді, однак, ще не було. Тим не менше, і після Кличка я боксував далі та перемагав. Навесні 2001-го після тренування я уперше відчув важкість у ногах. Ще після двох боїв я завершив свою кар’єру".
Боротьба з паралічем
Відтоді Зоран Вуджечич боровся проти паралічу ніг. Він тренувався, бігав та зрештою опинився в лікарні через знемогу. Фахівець з Белграда встановив діагноз - розсіяний склероз. Діагноз, який свідчив про особливо важке захворювання нервів, викликав у Вуджечича депресію. На цілих півроку в 2006-му Вуджечич зачинився в родинному будинку в Нікшичі та не міг пересуватися. Поки одного дня не захотів піти:
"Тут стояло ліжко. Я тримаюся за дверний косяк і роблю десять присідань. Після цього сідаю. Три хвилини паузи. І знову так ще 15 разів. Я хоч і не міг ходити, але в ногах було багато сили. Пригадую, якось уночі, коли я був наодинці, я зміг зробити три кроки. Лише три! І в мене було відчуття, наче я здолав найсильнішого боксера світу".
На плечах матері
Сьогодні Зоран Вуджечич може самостійно вставати й виходити надвір. Уздовж стін, не поспішаючи. Тоді повертає назад. Стара мати готує йому їжу та прибирає його кімнату. Вона ж піклується про другого сина в сусідній кімнаті, також хворого на розсіяний склероз. Можливо, причина невиліковної хвороби – у генах?
"Я багато читаю, дещо сам пишу. Я думаю над гарними речами, хорошими людьми, з якими познайомився. Сподіваюся, що з допомогою професійних лікарів знову зможу ходити. Але ліки я прописав собі сам. Тому що я цілком працездатний. Мої руки літають як снаряди".
При цьому Вуджечич раптово зі свистом викидає перед собою кулаки. Ця швидкість зробила його успішним боксером, який у 32 став професіоналом і 15 разів поспіль перемагав, поки переможну серію не зупинили Володимир Кличко та хвороба.
Написав Кличку і отримав відповідь
"Я написав Кличку листа. Йдеться про дорогий медикамент, який міг би допомогти мені знову нормально ходити. Тому що скільки в мене ще вистачить сил протистояти цій хворобі, я не уявляю".
Спогади про двобій у Штутгарті з найкращим боксером світу, як каже Зоран Вуджечич, надають йому сил. Коли ж українець, під час відвідин Чорногорії, навіть подзвонив своєму колишньому супернику, у Вуджечича з’явилися нові життєві сили. Тому замість старого відеозапису, він дивитиметься по телебаченню нового Кличка.
Автори: Філіп Славкович/ Захар Бутирський
Редактор: Володимир Медяний