Коли грошей вже забагато: Китай розмірковує, куди подіти зайві фінансові ресурси

Центробанк Китаю розмірковує над тим, куди б подіти надлишкові гроші. Головне джерело їхнього походження - експорт. І незважаючи на те, що 2009-го року сальдо зросло менше, ніж за попередній рік, 20 відсотків йому все ж додалися. Таким чином, Китай встановив світовий рекорд - 2.5 трильйони доларів сальдо. До 75-ти відсотків коштів зберігаються в американському доларі, оскільки саме національна валюта США має статус "резервної глобальної валюти". Але китайцям це допомагає і притримувати курс юаня, вважає Гардвіг Вільд, експерт із економік, що розвиваються, у Metzler Bank. "Дослідження вказують на те, що реальна вартість юаню зросла з 1980-го року на 20 відсотків. З огляду на стрімке зростання ВВП, у середньому на 10 відсотків на рік, а також збільшення виробництва у Китаї, напевно, це замало для курсу національної валюти", - вважає аналітик.

Досі влада Китаю опиралася пропозиціям зміцнити курс національної валюти, адже це б'є по експорту. Водночас існує і ризик, зважаючи на чималі доларові запаси. 2009-го року, коли курс американської валюти почав падати, Китай пережив легкий шок. Відтоді китайські керманичі звернули свій погляд на євро. Нині, за деякими оцінками, вже чверть усіх валютних запасів у Китаї - у європейській валюті. Але і тут Пекіну не пощастило, адже і курс євро почав танути після проблем Греції та Іспанії, а разом з ним і курс китайського юаня.

Погляд у бік Австралії та Канади

Державна адміністрація валютного обміну у Центробанку Китаю не раз підкреслювала свою довіру до європейської грошової одиниці, але Пекін все ж прагне максимально диверсифікувати свої резерви, побоюючись наступної хвилі падіння євро і долара. Повідомлялося, що з цією метою Центробанк Китаю навіть закупив японські облігації. Гарвіг Вільд не виключає, що увагу державних фінансистів у Пекіні привернули також австралійські та канадські долари. Хуанг Земін зі Східнокитайського університету вважає це цілком логічним. "Один з головних принципів правильного управління валютними резервами - це звертання уваги на усі можливі ризики. Саме тому ми маємо поповнювати наш кошик сильними валютами. За останні роки ціни на корисні копалини, природні ресурси, якими багаті Австралія та Канада, значно зросли у ціні. Отже валюти цих країн можна вважати такими, що їхня міць ґрунтується на природних ресурсах".

Доступ до сировини - надважливий

Для китайців, які саме думають що їм робити із великим сальдо, залишається опція і прямих інвестицій у розробку природніх ресурсів, каже Гарвіг Вільд. "Можна інвестувати в усе, окрім нафти й газу є ще й сталь та інші метали у тому числі і коштовні. Можна очікувати, що у майбутньому Центробанк Китаю інвестуватиме дедалі більше саме у цьому напрямку і дещо полишить закупівлю іноземних валют".

Таким чином ризики можна буде зменшити. Крім того, подібні інвестиції цілком відповідають стратегії Пекіна - адже нічого не є важливішим для виробництва, ніж стабільний доступ до сировини.

Автор: Данхонг Жанг, Дмитро Каневський
Редактор: Наталя Неділько