Колективний селфі, або Один день з життя німців

Зенке Вортманн набув слави в Німеччині завдяки таким своїм фільмам, як "Чудо Берна" та "Німеччина. Літня казка". Реалізуючи свій новий проект, кіномитець вирішив піти незвичним шляхом: у ролі режисера мають виступити самі жителі Німеччини, а він "лише" об'єднає надіслані йому приватні відео в єдине кінополотно в сподіванні, що так йому вдасться створити своєрідний "селфі Німеччини".

DW: Цей план, який ви підносите як амбіційний фільмовий проект, звучить як справжня пригода - принаймні для режисера, який зазвичай знімає фільми за сценарієм і зі справжніми акторами. Що Вас спонукало зробити такий проект?

Зенке Вортманн: Якраз ця пригода, як ви це назвали. Для мене це щось нове. Новий шлях постановки фільму. Я завжди цікавлюсь новими форматами і дуже радий, що можу робити різні речі. В сфері кіно я маю змогу працювати з різними жанрами, а ще займаюсь рекламою і театром. І ось так сталося, що тепер я долучився до реалізації фільму, який не можу інсценувати сам, оскільки "Deutschland. Made by Germany" має абсолютно іншу концепцію. Ми розраховуємо, що з усієї Німеччини отримаємо 60 тисяч, 80, а то й навіть усі 100 тисяч відео.

А все ж таки існує якийсь формат? Хто придумав цю ідею?

Цю ідею запропонував мій великий колега Рідлі Скотт, англійський режисер, який багато працював в Голівуді. В 2010 він ініціював проект під назвою "Life in a Day" ("Життя за день"). У ньому взяли участь люди з усього світу, ми ж обмежуємося тільки жителями Німеччини. Він закликав людей на всій планеті знімати відео й завантажувати їх у Youtube. Потім на основі цих відео Рідлі Скотт і режисер Кевін Макдональд створили 90-хвилинний фільм. (Було надіслано 80 тисяч фільмів із 190 країн, загалом - 4500 годин відео-матеріалу - Ред.)

Перед тим, як стартувати проект, слід подумати не тільки про гроші, а й про його формат. Спонсори, звичайно, хочуть наперед знати, який план маєте Ви, як режисер. Чи був у Вас хоч якийсь приблизний план стосовно цього проекту?

Я не маю конкретного плану, бо в подібному проекті просто неможливо мати план. У мене, звичайно, є надії і сподівання, моя найбільша надія на те, що якомога більше людей долучаться до проекту. Щодня відбуваються як гарні, так і погані речі. Якщо кожен або хоча б якомога більше людей пришлють нам те, що вони відзняли 20 червня 2015 року, то може вийти навіть дуже захоплюючий фільм, який повідає багато про Німеччину. І це для мене дуже важливо: показати профіль цієї країни в один день.

Які історії мають бути представлені, чи ставили Ви в цьому контексті конкретні запитання?

Від самого початку учасники є абсолютно вільними. Знімати можна все, що кому подобається. Існує лише невелика можливість прямо у мікрофон веб-камери говорити, лаяти, хвалити або розповісти про те, що тебе хвилює в даний момент. Часто люди, які хочуть реалізувати свою ідею не знають як почати. Ми пропонуємо три головні запитання: що робить тебе щасливим, чого ти боїшся і що означає для тебе Німеччина? Ці запитання допоможуть трохи зорієнтуватися.

Як Ви вважаєте, хто саме візьме участь у проекті? Тільки "цифрове покоління", для яких селфі, конференції по смартфону належать давно вже є буденними речами?

Звичайно це ще зовсім молодий вид медіа, і швидше за все молодь почуватиме себе більш впевнено. Моїм дітям, наприклад, лише 12 років, але вони теж хочуть долучитись до цієї справи. Вони знають, як користуватись смартфоном і камерою. Але мені цього замало. Ми хочемо спокути до співпраці й тих людей, які вважають, що їхні історії нецікаві. Або ж тих, хто боїться переступити через свій страх перед технікою. Ці групи людей будуть ще раз поінформовані, ми хочемо їм донести: "Все є цікавим". Я думаю також про ув’язнених, про тих, хто живе в горах, щоб мати якомога більшу кількість учасників, а не тільки 20-літніх, які роблять вечірки.

Чи викристалізовується вже трохи план режисера?

Взагалі то ні. Єдиний план це справді мати велику палітру учасників. Я знаю це також по собі: коли намагаєшся написати сценарій, то необхідна первинна іскра. Цією іскрою можуть стати для людей ці три запитання, або ж хоча б одне з них. Більше нічого не заплановано. Я з нетерпінням чекаю на все, що надійде.

"Deutschland. Ein Sommermärchen“ (Німеччина. Літня казка.) - Ваш документальний фільм про Чемпіонат світу з футболу 2006 року в Німеччині був дуже успішним і зворушливим. Що ви бажаєте від цього літнього фільму? Що б зробило Вас щасливим?

Щастя приходить поступово. Перше відчуття щастя прийде вже тоді, коли багато людей візьме участь у проекті - більше, ніж я очікую. В такому випадку я вже буду щасливий. А потім, звичайно, багато залежить від якості матеріалу. Це не повинно бути щось сенсаційне. Маленькі історії також важливі, інколи навіть ще більш зворушливі, ніж великі.

А чого боїтеся Ви? Якщо згадати про запитання, на які Ви радите відповісти учасникам проекту...

Я боюсь змій. Великих, товстих змій, які можуть задушити. Звідки цей страх, не знаю…