Євроланцюг
29 листопада 2013 р.Київ-Житомир-Рівне-Львів-Перемемишль люди впродовж двох годин стояли вздовж дороги, сформувавши символічний "живий ланцюг". Хоча ідея і належала активній львівській молоді, але підтримати студентів зі своїх домівок вийшли навіть пенсіонери та матері з немовлятами. "Я ще вчуся в школі, але почув заклик і захотів прийти, - каже Олесь Мокрич у розмові з DW. - З уроків не надто хотіли відпускати, казали, що відповідають за нас, але мама дозволила".
Про ланцюг хлопцю розповіли однокласники, але сама ідея зародилася у соціальній мережі, каже координатор Христина Чорненька. За два дні до початку Вільнюського саміту її підхопили активісти, оформили протокол і розповсюдили у всіх органах влади, каже координаторка.
"Усе було дуже оперативно, допомагали всі: водії приїздили своїм транспортом вивозили людей за місто у напрямку Шегині, аби "залатати" порожні місця в ланцюгу, працівники ДАІ сприяли безпеці", - розповідає Чорненька. На Львівщині і аж до кордону люди стояли практично рука в руку з прапорами ЄС та флаєрами. Лунали гасла: "Слава Україні!", "Україна в Європу!"
Загалом, за оцінками організаторів для формування "живого ланцюга" знадобилась підтримка мільйона людей. При цьому на організацію в них було лише два дні. "Тут нам особливо допомогли директори шкіл у районах області та голови сільських рад", - уточнила координатора.
"Це акт не для того, аби змусити когось, щось підписати, - каже Чорненька. - Ми хотіли засвідчити, що Україна єдина, що вона хоче в Європу, вона може показати свій дух. Ми готові подолати всі труднощі зі вступом, бо там краще майбутнє".