Китайські мільярди та німецький середній бізнес

Уявіть собі, що з'явився інвестор і купує саме те підприємство, на якому ви працюєте. Зазвичай це одразу породжує страх: чи будуть скорочення й заходи економії? Чи не втрачу я своє робоче місце? Під час купівлі державною китайською корпорацією China National Chemical Corporation (Chemchina) німецького машинобудівного підприємства Krauss-Maffei усе виглядало інакше. Зміну власника однаково вітали як працівники підприємства, так і менеджмент. Позитивно до цього поставились і профспілки. Це й не дивно, адже під час оголошення про купівлю інвестор чітко наголосив, що має намір зберегти нинішні виробничі потужності разом із 4500 задіяними в них працівниками. Водночас, за його словами, створюватимуться й нові робочі місця.

"Те, що працівники та компанія IG Metall вітають угоду, звісно, позитивно", - стверджує у розмові з DW Мікко Гуотарі з берлінського Інституту імені Меркатора з вивчення Китаю (MERICS). Крім того, на його думку, останніми роками подібні угоди та відповідні історії успіху показали, що китайським інвесторам небезпідставно раді у Німеччині. Гуотарі виступив співавтором дослідження MERICS, присвяченого масштабам китайської економічної експансії в Європі.

Зростання обсягів інвестицій

Згідно з даними дослідження, обсяг китайських інвестицій в Європу 2014 року склав близько 18 мільярдів євро, хоча ще в середині 2000-их років вони практично дорівнювали нулю. За період з 2000 по 2014 роки були зареєстровані понад 1000 випадків заснування підприємств за участю китайської сторони або ж випадків злиття та купівлі окремих європейських підприємств китайськими, каже Гуотарі. Сукупний обсяг цих операцій склав 46 мільярдів євро, пояснює експерт.

Серед найбільших китайських покупок на німецькому ринку варто згадати інвестицію корпорації Lenovo обсягом близько 530 мільйонів євро у німецького виробника комп'ютерів Medion у 2011 році. Приблизно таку ж суму 2012 року виклала машинобудівна компанія Sany, аби придбати виробника бетонних помп Putzmeister. Купівля компанії-виробника автозапчастин та аксесуарів до автомобілів Hilite International фірмою Avic, що спеціалізується на виробництві літаків, вилилась 2014 року в 473 мільйонів доларів. А на придбання машинобудівного та логістичного концерну Kion китайська корпорація Weichai Power витратила у 2012 році 467 мільйонів євро.

Krauss-Maffei як тимчасовий рекорд

Цілих 925 мільйонів євро заплатила Chemchina за фірму Krauss-Maffei, яка випускає спецобладнання для переробки пластмас та гуми. Ця угода ознаменувала рекорд у китайській економічній експансії в Німеччині. За купівлею майже завжди стоїть один і той самий принцип: доступ китайських підприємств до німецьких високих технологій та нерідко - до багатих традиціями брендів. Німецьким компаніям, своєю чергою, полегшується доступ до китайського ринку.

Для Мікко Гуотарі з MERICS збільшення китайських інвестицій за кордоном - довгостроковий тренд, який має на меті позбутися репутації виробника дешевого краму і зберегти конкурентоспроможність. "Ми виходимо з того, що нинішній важкий стан китайської економіки призведе до збільшення інвестицій китайського капіталу за кордоном".

Низький курс євро, на думку експерта, може додатково надихати китайців на придбання об'єктів у Європі. Ще 2007 року Китай заснував могутній державний фонд CIC, аби вкладати частину своїх велетенський валютних резервів як за кордоном, так і всередині країни. Завдяки цій інвестиційній компанії Пекін воліє скоротити свою залежність від облігацій зовнішньої позики США, у які й досі вкладена більша частина з близько 3,33 трильйона доларів валютних резервів Піднебесної.

Купівля компаній як партнерство

Досвід перших невдач навчив китайців, що успішна купівля завжди має функціонувати як партнерство. Тим часом уряд в Пекіні пильно слідкує за закордонними пропозиціями, повідомляє німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Згідно з даними газети, кожні два роки китайський уряд оприлюднює рекомендації щодо купівлі компаній у різних країнах, яких слід дотримуватись інвесторам.

Це відбилося й на роздутій за роки китайській бюрократії. Якщо раніше перед кожною угодою купівлі слід було одержати близько 100 дозволів, починаючи від генерального консульства на місці розташування фірми і закінчуючи міністерством економіки, то сьогодні для цього потрібно 15 дозвільних печаток, пише газета.

За даними видання, за винятком кількох випадків інвестори з КНР залишають перевірений часом менеджмент компанії працювати далі, відряджаючи на підприємства лише кількох китайських менеджерів, які практично не втручаються у роботу місцевого керівництва. Їхнє головне завдання - покращення доступу товарів на китайський ринок, зазначає Süddeutsche Zeitung.

"У Європі є чимало середніх підприємств з просто чудовими виробами. Але вони не наважуються виходити на ринки Азії", - заявив Генрі Кай з китайської фінансово-інвестиційної компанії Agic Capital в інтерв'ю німецькому економічному виданню Handelsblatt. Так само, як і багато його китайських колег, він особливо зацікавлений у фірмах, які спеціалізуються у сфері технологій "Промисловість 4.0".

Європейські концерни - також у полі зору

Але інвестори з Китаю вже давно не обмежуються середніми підприємствами, вони залюбки ковтають і більші шматки. Приміром, торік Chemchina придбала за захмарні сім мільярдів євро контрольний пакет акцій італійського виробника шин Pirelli.

Видання Handelsblatt повідомляє також про підготовку до справді колосальної угоди. Chemchina ще наприкінці минулого року запропонувала викупити швейцарський концерн Syngenta, який виробляє засоби захисту рослин. За швейцарський концерн китайці готові викласти більше 40 мільярдів доларів. Такий проект, за даними видання, перевершив би усі попередні подібні угоди та став би "абсолютним рекордом закордонної експансії китайських фірм".