Китай – Японія: охолодження відносин не лише через історію
19 квітня 2005 р.
Третій тиждень тривають у Китаї масові антияпонські виступи. Вони супроводжували зокрема й візит глави МЗС Японії до Пекіна, що завершився у понеділок. Токіо вимагає від КНР вибачень за ці виступи, Китай же таку можливість відхиляє, наполягаючи, аби японці визнали свою негативну роль в історії.
Головною причиною масових антияпонських виступів у Китаї є обурення з приводу начебто неправильно викладених у японських шкільних підручниках подій часу Другої світової війни. Аргументи китайської сторони – в новітніх виданнях японських підручників замовчуються або прикрашаються факти про вторгнення японців у Китай. Приміром, про таку жахливу подію, як масові вбивства у Нанджі 1937 року, що забрали життя понад 300 тисяч осіб, у японських підручниках згадується одним рядком – ”загинуло багато китайців”. А про такий факт, як примусова проституція тисяч китайських жінок, взагалі не згадується.
Як тільки стало відомо, що нові підручники дозволено для викладання в школах Японії, Пекін спершу висловив протест японському послу, а пізніше на вулиці китайської столиці вийшли кілька десятків тисяч демонстрантів. Влада КНР, як зазначають оглядачі, цьому жодним чином не протистояла, навпаки підтримала протести, під час яких пустошилися японські заклади в Китаї, зокрема ресторани та крамниці.
Ебергард Зандшнайдер, експерт Німецького товариства зовнішньої політики, вважає, що обурення китайців має під собою вагомі підстави:
”Японська політика, передусім освітня, мала б більш критично ставитися до свого минулого. В Німеччині, як ніде інде добре відомо, як це складно: історичні факти неодноразово з”являються і в актуальних політичних дискусіях. В Японії ж такі дебати просто замінюються політикою замовчування”.
Втім, замовчування певних історичних подій – не лише японська риса. Варто заглянути в підручники, за якими викладають історію в Китаї, щоб встановити, що й вони не є бездоганними. Важливі періоди новітньої історії там взагалі не згадуються. Так, приміром, усе пов”язане з весною 1989 року, початком протестів молоді, табуїзовано. Жодним словом не згадується розправа зі студентською демонстарцією на пекінській площі Тяньаньмень, коли уряд буквально роздавив протест танками. Список замовчувань фактів власної історії в Китаї можна продовжувати ще досить довго. Тому нинішній конфлікт навколо японських підручників Ебергард Зандшнайдер характеризує прислів”ям ”хто скляний дах має, нехай на чужий каменем не кидає”. Під скляним дахом, каже експерт, живе наразі Китай:
”Звісно, що останні події використовує у власних інтересах китайська влада. Будь-яку форму незадоволення соціальним становищем, яке може от-от вилитися в протести, уряд КНР змушений спрямувати в якесь інше русло. Наприклад, в націоналістичне, як у нинішньому випадку. Інакше існує небезпека розколу на внутрішньому соціальному підґрунті”.
Отже, в китайсько-японському конфлікті йдеться не лише про суперечку навколо підручників з історії, веде далі німецький експерт. Водночас він вказує на цілу низку інших напружень, що існують між Китаєм та Японією:
”Наприклад, важко не помітити, що Японія відчуває для себе загрозу через дедалі потужнішу військову модернізацію Китаю. Тому й намагається, організовувати свою політику безпеки у співраці із США. Це ж, у свою чергу, є великою проблемою для Китаю, наприклад у справі Тайваню, де дві потужні держави протистоять одна одній".
Водночас, зауважують експерти, не слід забувати про те, що за останні роки було розбудовано широку співрацю між Китаєм та Японією. Японія – найбільший інвестор в Китаї, тому й занепокоєна передусім погіршенням економічних відносин, хоча й у цій галузі японці відчувають поступово сильну конкуренцію з боку китайців.
Поки однак офіційно причиною конфлікту проголошено трактування історії. Як швидко вирішиться це питання, і чи взагалі його вдаться вирішити, спрогнозувати важко. За інформацією японської сторони, в Пекіні позитивно сприйняли пропозицію створити сумісну експертну групу, яка дослідить проблемні історичні питання.