Карлес Пучдемон: боягуз і зрадник або мученик незалежності?

Сальвадор Клара вчився в одній школі з Карлесом Пучдемоном. У жовтні 2017 року DW зустрілася з ним у його рідному Амері у північно-східній частині Каталонії. Там народився і колишній президент Женералітету цього регіону Пучдемон. Тоді Клара був заступником голови міської влади цього населеного пункту. Він розповів, що його шкільний товариш Карлес дуже рано почав прагнути до незалежності Каталонії. І тоді ж він сказав фразу, яку він, очевидно, з того часу згадував не раз: "Він був би готовим заради незалежності опинитися за ґратами".

Будучи другим сином у сім'ї пекаря, що складалася з десяти осіб, політичне майбутнє не було написане Пучдемону на роду. Проте після закінчення школи він поїхав у розташовану поряд столицю провінції Жирону вивчати філософію. Він об'їхав Південно-Східну Європу та займався темою "народів без держави" на прикладі колишньої Югославії. Згодом Пучдемон працював у журналістиці і, зокрема, заснував Каталонську агенцію новин. Пучдемон володіє п'ятьма мовами.

Завдяки "нещасному випадку" до влади

Попри його ранній інтерес до політики, цілковито присвятив себе їй Пучдемон суттєво пізніше. У 2011 році його обирають мером Жирони. Найвищу посаду в Каталонії він обійняв на початку 2016 року несподівано: після того, як частина коаліції не захотіла більше підтримувати тодішнього президента Женералітету Артура Маса через звинуваченя в корупції, Пучдемон виявився спільним знаменником для сепаратистської коаліції.

Так "нещасний випадок, результат збігу обставин" привели його на посаду, зауважив після цього Пучдемон у розмові з німецьким журналом Der Spiegel.

Порушення конституції

На свою посаду він заступив з гучними словами: "Це не час для боягузів", - проголосив Пучдемон у першій промові після його обрання главою Женералітету, керівного органу Каталонії. Свої слова він не залишив порожніми: попри заборону Мадрида, він проводить 1 жовтня 2017 року референдум щодо незалежності Каталонії.

Згідно з конституцією Іспанії, такий референдум можливий, але лише за участі всієї країни. Це, вочевидь, знали й Пучдемон, і його уряд, однак це їх не зупинило.

Між кількома стільцями

Аби зупинити референдум, Мадрид відрядив до Каталонії поліцію. За чутками, дорогою до виборчої дільниці президент Женералітету поміняв авто, аби відірватися від спостереження. На виборчих дільницях відбуваються зіткнення між виборцями та поліцейськими, майже 900 осіб отримали поранення - для сепаратистів це наочний доказ репресій з боку Мадрида. Заклики до відділення виходять на новий пік.

Як і на попередніх опитуваннях, проголосували суттєво менше половини тих, хто має право голосу. Однак Пучдемон святкує 90 відсотків голосів за незалежність як перемогу. А ось у конфлікті з центральним урядом він намагається маневрувати: він підписує декларацію про незалежність, але призупиняє її дію.

Своєю чергою, прем'єр Іспанії Маріано Рахой не пішов на пропозицію переговорів, натомість погрожує статтею 155 конституції, яка, зокрема, передбачає усунення регіонального уряду, якщо той порушує основний закон.

Також виглядає, що і всередині Каталонії позиції Пучдемона похитнулися. Його урядова коаліція "Разом за Так" (Junts pel Si) починає розвалюватися. До неї входили консерватори, ліберали, ліві республіканці та радикальні ліві. Передусім для останніх президент Женералітету є недостатньо агресивним.

Втеча від правосуддя

Як собі Пучдемон уявляв шлях до незалежності Каталонії, лишається незрозумілим. Через три тижні після референдуму Мадрид усунув його уряд на основі статті 155. І Пучдемон тікає від іспанських правоохоронних органів до Брюсселя, тоді як низку членів його уряду затримують та обвинувачують у заколоті. Іспанія видає європейський ордер на арешт Пучдемона, але згодом його відкликає.

З еміграції Пучдемон і далі втручається в каталонську політику, закидає уряду Іспанії взяття "в заручники" його політичних товаришів. Багато хто сприймає це як насміхання над жертвами диктатури Франсіско Франко.

Але, як бачимо, сформованому новому альянсу сепаратистських партій це не сильно зашкодило: на перевиборах у грудні вони знову здобувають більшість у парламенті Каталонії. Пучдемон це трактує як поновлений мандат на здобуття незалежності. Його розглядають, попри втечу, як кандидата в президенти Женералітету. Щоправда, національний ордер на арешт перешкоджає йому повернутися до Іспанії.

Боягузливий зрадник чи розумний мученик?

Втеча Пучдемона доволі скоро ставить питання: чи не зрадник він? Тоді, коли його міністри сидять за ґратами, він насолоджується життям у Брюсселі, в'їдливо зауважують одні. Він - жертва Мадрида, якому вдалося вислизнути з рук іспанських поплічників, стверджують інші та вважають його, як і інших міністрів, мучеником незалежності.

Зрозумілим є одне: добровільно до в'язниці він не піде. Натомість Пучдемон намагається зберегти свій вплив, який тане. Він відкликає свою кандидатуру в президенти Женералітету на початку березня 2018 року - "поки що", уточнює він у відеозверненні. Вибори спільного кандидата фракціями "Разом за Каталонію" та Республіканські ліві Каталонії провалюється 22 березня, оскільки ліва партія CUP утрималася від голосування.

Коли Пучдемон перебуває у Гельсінкі, Іспанія видає новий європейський ордер. Фінляндія хотіла би його виконати, але утікач уже залишив країну. 25 березня Пучдемона затримують у Німеччині на кордоні з Данією.

Тепер же німецькому суду доведеться вирішувати питання видачі його Іспанії. Там Пучдемону загрожує ув'язнення до 30 років за заколот і нецільове використання державних коштів на організацію референдуму. Якщо так станеться, то він опиниться у в'язниці за прагнення до незалежності Каталонії, однак все ще буде далеким від своєї цілі.