Казковий скарб з мюнхенської багатоповерхівки

Виявлення цієї колекції стало сенсацією. Післявоєнна історія ще не знала знахідок подібного масштабу. Близько 1400 творів мистецтва знайшли співробітники правоохоронних органів на приватній квартирі у Мюнхені. Цей факт офіційно підтвердила у вівторок, 5 листопада, прокуратура Аугсбурга. Як повідомив на прес-конференції аугсбурзький старший прокурор Райнгард Неметц, мистецький скарб вилучили під час обшуку наприкінці 2012 року.

Ядро колекції становлять картини Пабло Пікассо та Анрі Матісса, Марка Шагала та Макса Бекманна, Августа Маке та Отто Дікса, інших видатних майстрів модернізму. Про існування окремих полотен, знайдених в результаті обшуку, мистецтвознавці навіть не здогадувалися. Ці об'єкти мистецтва, ймовірно, були конфісковані у єврейських колекціонерів нацистами.

Безцінний мистецький скарб

Знайти безпрецедентний мистецький скарб дозволив обшук на квартирі Корнеліуса Ґурлітта два роки тому. 79-річний власник квартири викликав підозру під час проходження митного контролю у вересні 2010 року. Про подробиці цієї історії першим розповів журнал Focus.

Очевидно, Ґурлітт зберігав ці твори мистецтва багато десятків років. Він успадкував їх від свого батька Гільдебранда Ґурлітта, відомого продавця об'єктів мистецтва, померлого у 1956-му. В 20-30-ті роки минулого століття Ґурлітт-старший був директором музею в саксонському Цвікау, а потім очолював гамбурзьке мистецьке об'єднання. Казали, що він навіть надавав сприяння сучасному мистецтву. Коли нацисти почали систематично конфісковувати об'єкти мистецтва, що потрапляли під визначення "дегенеративне", втратив роботу і сам Ґурлітт. Через прихильність до сучасного мистецтва, але і через своє "нечистокровно арійське" походження.

Суперечлива постать Гільдебранда Ґурлітта

Однак у пізніші роки Ґурлітт пристосувався до нових обставин та почав співпрацювати з "коричневою" владою. Гільдебранд Ґурлітт спільно з трьома іншими наставниками опікувався нацистською торгівлею об'єктами мистецтва. У Мюнхені в 1937 році вони провели в Домі мистецтва сумнозвісну виставку робіт, конфіскованих у музеях.

Ці картини та скульптури отримали визначення "дегенеративних", оскільки не вписувалися у світоглядну концепцію нацистів. Переважно йшлося про модернізм, особливо німецький експресіонізм. Щодо Ґурлітта, то він отримав від нацистів доручення продавати ці твори – насамперед за кордон.

Проте існує припущення, що деякі картини самі ж продавці й купували. Це підтверджує в розмові з Deutsche Welle і доктор Уве Гартманн, уповноважений ФРН з дослідження історії володіння художніми творами. У колекції, яку знайшли тепер німецькі правоохоронці, можуть міститися картини, награбовані нацистами як у Німеччині, так і за кордоном у період з 1933 року.

Наприклад, Гітлер та Ґерінґ самі у великих масштабах збирали твори мистецтва, які їм подобалися – у першу чергу старих майстрів. Багато полотен були привезені з Західної та Східної Європи у якості військових трофеїв. Що саме у велетенському мюнхенському зібранні? Про це знають лічені мистецтвознавці. Серед них – Майке Гоффманн, яка вже два роки досліджує мюнхенський скарб.

Велике невідоме - вартість картин

За першими оцінками, продаж картин на нинішньому ринку мистецтва приніс би близько мільярда євро. Однак журналіст та експерт Штефан Кольдегофф дещо сумнівається у цій сумі: "Колишній власник цієї колекції Гільдебранд Ґурлітт, власне, спеціалізувався на паперових роботах. Паперові роботи, як відомо, не такі цінні, як полотняні." Схожої думки дотримується й Уве Гартманн.

Експерти дивуються, чому громадськість дізналась про відкриття мюнхенського скарбу так пізно - минуло майже два роки. Штефан Кольдегофф з цього приводу каже: "Ніхто не казав, що в цій квартирі у Швабінґу знаходилися виключно картини з колишньої німецької музейної власності." Він натякає на те, що у Мюнхені могли зберігатися об'єкти з власності приватних осіб єврейського походження. Це змінює правову ситуацію. "Напевно, ціла купа спадкоємців, подекуди у дуже літньому віці, багато років з допомогою дорогих адвокатів розшукують свою колишню власність. І вони б охоче дізнались раніше про те, що пошук певних творів завершено, тому що їх знайдено у Швабінґу."

Роль продавців та аукціонів

Але поряд із юридичними процедурами постає й моральне питання. "Звичайно, з моральної точки зору Ґурлітт належав до торгівців мистецтвом, які прямо чи опосередковано користувались нацистською політикою переслідування та відчуження майна євреїв", - каже Уве Гартманн. І до нащадків мусять бути пред'явлені ці ж запитання, вважає уповноважений уряду ФРН з дослідження історії власності художніми творами.

Кольдегофф підтримує цей підхід: "Гільдебранд Ґурлітт та його син, якому нині, вочевидь, належать ці картини, мав зиск від нацистського режиму. Треба дуже ґрунтовно розібратися у сфері торгівлі об'єктами мистецтва, як бути із цим збагаченням за рахунок нацизму і власністю, що належить цим людям і досі."

Юридичні запитання

За словами Гартманна, німецькі музеї вже кілька років демонструють солідарність у поводженні з цим видом мистецтва: "Громадські установи ухвалили спільну заяву, де взяли на себе зобов'язання перевіряти свої колекції і в разі виникнення певних підозр спільно шукати справедливих та чесних рішень". Якраз нещодавно у випадку з портретом Тілли Дюрьє, роботи Оскара Кокошки, у Кельні було вирішено повернути картину її законним власникам.

Інакша ситуація з Гільдебрандом Ґурліттом та його сином. Тут слід дослідити картину за картиною, звідки вона походить. Чи грабували її нацисти? У чиї руки вона потрапила потім? Чи минув, можливо, термін давності? Багато роботи для істориків-мистецтвознавців та для юристів.