Роздержавлення ЗМІ
5 квітня 2013 р.
Законопроект про роздержавлення місцевих та національних засобів масової інформації уряд України - за дорученням президента – мав подати на затвердження парламенту до 5 квітня 2013 року. Однак на момент публікації цього не сталося. Водночас реформа цих ЗМІ – одне із зобов'язань Київа перед Радою Європи. Спроби провести роздержавлення уряд намагався зробити ще в середині 1990-х років, однак безуспішно.
Ще вісім років тому в резолюції від 5 жовтня 2005 року Парламентська Асамблея Ради Європи нагадала Україні про необхідність виконання своїх зобов'язань щодо ЗМІ. У документі йдеться, що Київ повинен "перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення у відповідності до стандартів Ради Європи, розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування, гарантувати прозорість власності засобів масової інформації та створити рівні умови діяльності для всіх ЗМІ".
То чому роздержавлення державних ЗМІ досі так і не відбулося? Керівник правових проектів Інституту масової інформації Роман Головенко в інтерв'ю DW не виключив, що для цього "бракувало політичної волі". На його думку, влада розглядала такі засоби масової інформації як один з інструментів передвиборчих кампаній, до того ж, їхнє роздержавлення ніколи не належало до пріоритетних вимог з боку європейських партнерів України.
Два проекти з однією відмінністю
Нині у Верховній Раді вже зареєстровано проект закону роздержавлення ЗМІ, розроблений депутатами від різних фракцій. Медіа-юристи стверджують, що цей документ схожий на той, який готує уряд України. Головна відмінність – у строках проведення реформи.
Так, в уряді пропонують реалізувати її поетапно: у перші три роки роздержавити тільки ті регіональні і місцеві ЗМІ у державній або комунальній власності, які цього бажають, і лише по завершенні пілотного періоду в наступні два роки провести другий етап реформування решти. А згідно з депутатським проектом, роздержавлення має відбутися одночасно протягом чотирьох місяців.
Патерналізм як гарантія збереження ЗМІ
Роман Головенко зауважив, що обидва проекти закону схожі на процедури роздержавлення ЗМІ в інших пострадянських республіках, наприклад, у країнах Балтії. Але в Україні сильний акцент зроблено на соціальних гарантіях штатним співробітникам.
"В обох проектах надто багато патерналізму з метою зберегти видання хоча б на перших порах", - зазначив експерт. Ідеться про надання фінансової допомоги з місцевих бюджетів, безоплатної передачі майна редакціям, а також, щоб нові власники пообіцяли не скорочувати штат упродовж перших двох років.
За те, щоб до урядового законопроекту внесли низку соціальних пільг виступила Національна спілка журналістів України. Її перший секретар Сергій Томіленко пояснив DW необхідність додаткових пільг і заходів фінансової підтримки реформованих видань: "Цю реформу сильно затягнули і розпочинають тепер на тлі економічного спаду, скорочення рекламного ринку і доходів ЗМІ".
Ринкова реформа без ринку
Але й зволікати з реформою, на думку Сергія Томіленка, не можна. Одна з причин - тотальна залежність державних ЗМІ від можновладців. "Керівники на місцях стають цинічнішими, - розповідає перший секретар Спілки журналістів. - Вони частіше вдаються до попередньої цензури у матеріалах. Це є кримінальним злочином, який поки залишається безкарним ".
Представник міжнародної правозахисної організації "Репортери без кордонів" в Україні Оксана Романюк ставить риторичне запитання: а наскільки самі журналісти державних ЗМІ готові до реформи? І як видання виживатимуть без звичних фінансових дотацій з боку держави? За її словами, ринок реклами ще не розвинутий, тому самі ЗМІ не зможуть існувати на одні лише доходи від продажу друкованої площі чи ефірного часу і потребують додаткових фінансових вливань від інвесторів і власників.
За даними Держкомітету з телебачення й радіомовлення України станом на кінець 2012 року, у державній або комунальній власності все ще перебуває 667 місцевих друкованих видань.