Чому в Чорному морі гинуть моряки

У понеділок, 7 січня, в Чорному морі за 150 кілометрів від турецького порту Самсун затонуло суховантажне судно VOLGO-BALT 214, яке везло вантаж вугілля з російського порту Азов. Турецькій береговій охороні вдалося врятувати лише сімох із 13 членів екіпажу. Загинули капітан судна та його старший помічник - обидва громадяни Азербайджану, а також четверо українців: другий помічник капітана Руслан Боднік, стариший інженер Ростислав В'язовський, електрик Володимир Овдієнко та моторист Дмитро Крепець.

10 січня вцілілих членів екіпажу, що всі є громадянами України, виписали з лікарні в Самсуні, в найближчі дні вони повернуться до дому, повідомив посол України в Туреччині Андрій Сибіга на своїй сторінці в соцмережі Twitter. DW з'ясовувала, що ж могло стати причиною загибелі моряків.

Роботодавець із "чорних списків"

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін днями повідомив, що МЗС має намір перевірити походження вантажу, що його перевозив VOLGO-BALT 214 - за інформацією українських  урядовців з порту Азов неодноразово експортувалося вугілля з непідконтрольних районів Донбасу.

Керівник моніторингової групи Азово-Чорноморського судноплавства громадської організації “Майдан закордонних справ” Андрій Клименко погоджується із цим припущенням, зазначаючи, що судно, яке нині ходить під панамським прапором, у 2014-2015 роках кілька разів заходило у закриті українською владою порти в анексованому Криму. За це власник судна, турецька компанія Orbital Ship Management вже потрапляла до "чорного" списку порушників українського морського законодавства.

Водночас в благодійному фонді допомоги морякам "Ассоль" зазначають, що судновласник перебуває і в їхньому власному "чорному списку" з 2015 року. "У них регулярно на два-три місяці затримують заробітну плату на борту. До того ж компанія кілька разів просто кидала судна в порту, не розрахувавшись з боргами перед командою та адміністрацією",- розповідає DW речник фонду Андрій Шевченко.

Чорноморський шторм для "Волго-Балта"

За попередніми даними турецької берегової охорони, VOLGO-BALT 214 не витримав удару бокової хвилі під час шторму і розламався навпіл. Як зазначає голова федерації морських профспілок України Максим Слюсаревський, різкі погіршення погодних умов в Чорному морі взимку трапляються часто. "На жаль, для місцевого застарілого флоту це призводить до катастроф буквально щороку", - зазначає він у розмові з DW.

За даними відкритого морського реєстру Equasis, VOLGO-BALT 214 був збудований ще 1978 року. Радянський типовий проект теплоходів "Волго-Балт" передбачав їхню експлуатацію за маршрутами “ріка-море”, але переважно у внутрішніх, прибережних водах. "Їхній проектний термін експлуатації становив 25 років, утім, вже після розпаду СРСР, коли цей флот розпродавали, реєстратори змінювали їхню класифікацію, як наслідок, вони досі поширені на сході Середземномор'я", - розповідає Максим Слюсаревський.

За даними реєстру Equasis, остання інспекція, яку VOLGO-BALT 214 пройшов у грудні в порту Азов, виявила сім порушень, серед яких проблеми з пожежною безпекою. Водночас Андрій Шевченко з фонду "Ассоль", посилаючись на власні джерела в порту Азов, стверджує, що за три дні до виходу екіпаж судна заварював пробоїну в корпусі. "На таких старих теплоходах постійно доводиться щось латати, - розповідає DW інспекторка Міжнародної спілки транспортних працівників (ITF) у Новоросійську Ольга Ананьїна, звертаючи увагу, що в екіпажі VOLGO-BALT 214 постійно перебувало двоє електрозварювальників.

"Жабодави" у "морі ганьби"

"Волго-Балти", а також теплоходи наступного типового проекту "Волго-Дон" на сленгу українських та російських моряків називають "жабодавами". "Власниками такого застарілого флоту є переважно українці, росіяни, болгари та турки, які ховаються за офшорними компаніями та "зручними" прапорами на кшталт панамського, постійно змінюючи реєстрацію через борги перед портами та екіпажем”,-  розповідає Максим Слюсаревський.

Андрій Шевченко розповідає, що працювати на них на чорноморських маршрутах йдуть або початківці, або ж навпаки - моряки, які вже завершують кар'єру. "VOLGO-BALT 199, VOLGO-BALT 23, Vera, Geroi Arsenala", - перелічує він найбільш відомі катастрофи у Чорному морі.

За статистикою міжнародного класифікаційного товариства Lloyd's Register, оприлюдненою ще 2016 року, Чорноморський регіон та Східне Середземномор'я називалися одними з найаварійніших в світі регіонів судноплавства, поступаючись лише морям Тихоокеанського басейну. За 2006-2015 роки там затонули 162 судна.

Через застарілий флот, невиплату заробітної плати та випадки, коли судновласники просто залишали судна в порту із боргами, Міжнародна спілка транспортних працівників у 2013-2015 роках проводила у країнах Чорноморського басейну навіть окрему інформаційно-інспекційну кампанію "Море ганьби". "На жаль, ми не досягли якихось суттєвих результатів, хоча кількість аварій трохи знизилась”,- визнає Ольга Ананьїна.

Морські профспілки та організації допомоги морякам вважають, що боротися із судновласниками мали б державні інспекції та класифікаційні товариства, знімаючи з експлуатації застарілі теплоходи. В відділі нагляду за флотом держпідприємства "Український регістр судноплавства" відмовились називати DW кількість суден із ризикованим терміном експлуатації понад 20 років. За даними ITF, таких у Чорноморському басейні ходить більше тисячі, або майже половина від усього флоту.