Фільм про українських в'язнів у Росії в Європарламенті

За п'ять років анексії Криму та війни на Донбасі список українців, яких Росія, на думку Києва, утримує за ґратами за політичними мотивами, став довгим. Хоча подекуди в'язнів і відпускали, частіше він поповнювався новими прізвищами.

У Європарламенті намагаються регулярно привертати увагу до цього питання. Євродепутати ухвалили не одну резолюцію з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів у РФ і в Криму. У кінці 2018-го вони присудили режисеру Олегу Сенцову премію Сахарова.

Фільм, від якого відбирає мову

Цим євродепутати не обмежуються. 19 березня у Європарламенті в Брюсселі показали документальний фільм "Заручники Путіна: українські політв'язні Кремля", який вийшов 2019 року. Режисерами є поляки Пьотр Маліновські та Божидар Пайонк, а продюсером виступила Аля Шандра, головна редакторка видання Euromaidan Press.

У стрічці розповідають історії кількох українців, яких у Києві називають політв'язнями. Євгена Панова, ветерана АТО з Енергодара, який їздив до Криму волонтером, де його затримали та засудили за начебто підготовку диверсії. Студента Павла Гриба, який поїхав до Білорусі зустрітися з дівчиною, але його там захопили співробітники ФСБ Росії. Кримського татарина Мустафу Дегерменджі протримали два роки в ув'язненні за те, що він брав участь у мітингу в кінці лютого 2014 року в Сімферополі. Одразу після того, як його відпустили під домашній арешт, російська влада затримала його батька Бакіра.

Євродепутат з фракції "Європейські консерватори та реформісти" Марк Демесмакер, який організував показ, пообіцяв перед його початком, що стрічка нікого не залишить байдужим. І справді, історії, які розповідали родичі та адвокати цих ув'язнених, раз у раз змушували завмирати глядачів, а у підсумку довго аплодувати. "Цей фільм відбирає мені мову", - зізналася DW євродепутатка від фракції Зелених Ребекка Гармс (Rebecca Harms). Вона переконана, що у світі повинні більше дізнатися про страждання українців у російських в'язницях. "Ще мене вразили страждання матерів, батьків, сестер, братів, друзів кожного з цих політв'язнів. Путін спричинив надзвичайно багато страждань тим, що захопив цих заручників", - каже євродепутатка. Вона, а також Яромір Штетіна з Європейської народної партії, долучилися до організації показу стрічки.

Схожі емоції були і у Демесмакера. "Мені перехоплює подих, коли я бачу ці особисті історії живих людей, страждання їхні та їхніх родичів", - розповів бельгійський євродепутат DW, не знаючи, що практично те саме казала і його колега з Німеччини.

"Я почуваюся безсилим"

Найбільше Ребекку Гармс вразила історія ще одного героя фільму, Геннадія Афанасьєва. Він є одним з небагатьох героїв стрічки, кого випустили на волю. Афанасьєв був одним з ключових свідків у справі Сенцова та Олександра Кольченка в Криму. У фільмі він докладно розповів про катування. А саме, на нього одягали протигаз та перекривали отвір для потрапляння повітря. "Я не міг дихати. Коли вони побачили, що я втрачаю свідомість, то вони запустили всередину газ, від чого я почав блювати. Вони підняли шланг протигазу вгору, і я почав задихатися від власного блювотиння. Я був настільки змученим, що погодився все підписати", - розповів він. Згодом Афанасьєву пропускали струм через його геніталії, після чого він дав свідчення проти Сенцова та Кольченка. Уже на суді Афанасьєв відмовився від усіх свідчень, заявивши, що дав їх під тиском. "Сфабриковані докази, тортури, недопущення до медичної допомоги, що також є тортурами, - все це змушує мене почуватися безсилим, бо не так багато ти можеш зробити, бо розумієш, з яким режимом ми маємо справу", - зазначив Демесмакер.

На що сподіваються родичі

До Брюсселя також приїхали батьки двох ув'язнених. Ігор Гриб зазначив, що у його сина Павла синдром портальної гіпертензії, це невиліковна хвороба кровоносної системи. "Павлу необхідна термінова операція, яка не вилікує, але дасть можливість жити далі. Якщо терміново не зробити хірургічне втручання, у Павла відкриється внутрішня кровотеча, він стече кров'ю та помре", - з якимось фаталізмом розповідав Гриб.

За його словами, більше року російська влада не дозволяла передавати Павлу ліки, необхідні для його підтримки. "Стан його погіршується. На чотирьох останніх судових засіданнях підряд суд викликав швидку. Швидка приїжджала, давала знеболювальне, і суд продовжував (...) Павло скаржиться на сильні болі у голові, у животі, тремтіння рук, порушення координації", - розповів батько.

Ігор очікує судового вироку вже наступного тижня. При цьому він не має жодних сподівань на виправдання. "У нас немає ніяких ілюзій, що суд поставиться адекватним чином, що побачить, що там все сфальсифіковано (...) Вирок буде, і він буде обвинувальний", - каже Гриб. Його єдине сподівання на те, що згодом Кремль під міжнародним тиском погодиться на обмін українців на громадян РФ.

Більше надії у Віктора Сороки, батька офіцера СБУ Василя Сороки, одного з 24 військових, яких Росія захопила біля Керченської протоки у листопаді минулого року. У РФ їх судять за "незаконний перетин кордону", а Україна називає військовополоненими. "Надія завжди є, їх все одно звільнять", - говорить Віктор. Його сину 18 березня зробили операцію. Про те, як вона пройшла, він нічого не знає. Лише уточнив, що обстеження виявили уламки у кістці та у м'яких тканинах. "За 115 днів, відколи син перебуває у полоні, у нас ніяких контактів, ніяких телефонних дзвінків не було, зустрічі забороняють", - розповів Віктор, додавши, що листуватися при цьому дозволяють.

Санкції за порушення прав людини

Під час обговорення фільму координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак зауважила, що тоді як у фільмі говориться про 70 політв'язнів, після виходу стрічки були затримані за політичними мотивами ще троє кримських татар. Слід зауважити, що не лише українська сторона говорить про цих людей як про політв'язнів. Резолюція Європарламенту минулого червня містила список політв'язнів. Також облік затриманих за політичними мотивами веде російська правозахисна організація "Меморіал". До цієї цифри 73 не входять ні 24 моряки, ні 118 осіб, утримуваних на непідконтрольних Києву територіях Донбасу.

Хоча Демесмакер подекуди і почувається безсилим, він вважає санкції тією мовою, яку розуміє Путін. Тому він сподівається, що і після виборів до Європарламенту в травні вдасться зберегти наявні санкції, а може і посилити їх. Крім того, Демесмакер підтримав висловлену Алею Шандрою ідею створення міжнародної платформи, яка би опікувалася питанням політв'язнів.

Зі свого боку, Ребекка Гармс упевнена, що ефективним буде запровадити на рівні ЄС режим санкцій за порушення прав людини. Минулого тижня Європарламент закликав Раду ЄС створити такий режим. "Від санкцій не слід відмовлятися, санкції ніколи швидко не діють", - додає Гармс.