Жінки та мистецтво

Рівно п’ять хвилин білявка стоїть перед мікрофоном. Вона не вимовляє ані слова. Замість того, жінка гризе нігті, і звук із динаміку видається дуже неприємним. dOCUMENTA (13) розпочинається із перформансу художниці Сіл Флойер. Банальна, проте дуже персоналізована сцена «гризіння нігтів» дебютувала у Симфонічному холі в Бірмінгемі ще у 2001 році. Тепер її можна побачити в державному театрі міста Кассель, який є частиною експозиції культової виставки сучасного мистецтва у Німеччині.

За всю історію художньої виставки dOCUMENTA у Касселі ще не було стільки жінок-учасниць. Куратор виставки Каролін Хрістов-Бакарджиєв є другою жінкою, яка очолює цей мистецький захід. Американка з болгарським корінням, яка проживає в Італії, Хрістов-Бакарджиєв першою висунула квоти для жінок, які беруть участь у dOCUMENTA (13).

Самостійні інсталяції

До експозиції виставки увійшли глиняні абстрактні інсталяції італійки Анни-Марії Майоліно, які нагадують ковбасу, яйця, сир та одноклітинні організми. Розкидані по всьому Замковому парку Касселя, абстрактні скульптури створюють лячну та моторошну атмосферу.

В цьому ж парку берлінська художниця грузинського походження Теа Джорджадзе провела експеримент із неможливими архітектурними формами. Зайшовши до прозорої кімнати тепличного будиночку, ти відчуваєш себе дуже беззахисним. Тут є предмети, які вказують на те, що це квартира – ширма, пластиковий стілець. Девіз цьогорічної dOCUMENTA (13): «Мінімізувати та реконструювати», і Теа Джорджадзе дуже добре відобразила цей девіз у своїй роботі. Її інсталяція створює відчуття очікування, яке балансує між категоріями «мінімізації» та «реконструкції».

Зустріч минулого із сучасним

Численні художниці посмертно лишилися в центрі уваги dOCUMENTA (13). Програма, яку куратор Каролін Хрістов-Бакарджиєв назвала «Жінки-модерністки», звертає увагу на сучасний контекст робіт відомих світових художниць минулих часів. Роботи Ханни Райґен куратор розмістила у залі «Мозок» музею Фрідерікіанум, центрального приміщення dOCUMENTA (13). Саме тут відомий постмодерніст та ідеолог «документи» Джозеф Бойс колись представив свій знаменитий «Медовий насос». Відтоді відвідувачі вважають залу інтелектуальним ядром dOCUMENTA (13), в якій давні та свіжі художні студії вступають у діалог одне з одним. Хана Райґен жила в Норвегії. Як художниця, вона не сприймала комуністичну несправедливість. Її гобелени – відображення таких жахіть історії, як вторгнення сил Муссоліні в Ефіопію у 1935-36 роках.

Незбагненно красиві роботи

Затамовує подих серія робіт Шарлотти Соломон «Життя? Або театр?», виконаних гуашшю. Єврейська художниця була вбита у 1943 році у Освенцимі. Вона була на п’ятому місяці вагітності. Експозицію складають картини із віршованими підписами, які відображають історію її життя. Це страшні та гнітючі спогади про сексуальне насильство, самогубство її тітки та розпал нацизму в Німеччині. Роботи є відчайдушною спробою зрозуміти життя через мистецтво.

Спогади про набагато давніші часи навіює робота «Бактрійські принцеси». Ці красуні прийшли до нас із третього або другого тисячоліття до нашої ери із Центральної Азії, території сучасного Афганістану. Вісім витончених фігурок бактрійських принцес – результат кропіткої та тривалої роботи. Вони випромінюють неприступну красу, якій непідвласні тисячоліття.

Феєрверк із художниць

Багато робіт тринадцятої dOCUMENTA порушують ті проблеми, які були задані на минулих виставках сучасного мистецтва, які щоп’ять років проходять у Касселі, проте так і не були повністю розкриті. Роботи охоплюють широкий контекстуальний спектр із глобальної точки зору і дають нам змогу озирнутися назад у майбутнє. Вони безперечно є політичними. Всі, хто цікавляться сучасним мистецтвом, мають ще сто дднів попереду, щоб поїхати до Касселю на dOCUMENTA (13).