Житло для старих
8 березня 2013 р.Елізабет Арн - типова представниця нового покоління тих, кому від 60 до 85 років. Спершу вона жила сама у великому будинку в Швейцарії. Занадто великий як для однієї людини, вирішила жінка й організувала в своєму саду будівництво невеличкого павільйону, в якому б вона відчувала себе затишно як людина похилого віку. Тепер вона живе в цьому павільйоні, а родину поставлено перед фактом - Елізабет не хоче напружуватися регулярним сидінням з онуками, а ліпше з рюкзаком на плечах здійснить тур Південною Америкою. Так само вона не хоче, щоб діти за нею доглядали, якщо вона колись захворіє.
Потрібні нові ідеї!
Старі люди в розвинутих індустріальних країнах нині уявляють свої останні дні зовсім не так, як їхні батьки. Вони не хочуть жити разом зі своїми дітьми та онуками, констатують науковці. Це засвідчують і результати дослідження, проведеного 2011 року німецьким міністерством транспорту, будівництва та розвитку міст. За цими даними, 93 відсотки тих, кому вже перевалило за 65, живуть у приватних квартирах і будинках. Попри це, лише 5 відсотків житла відповідає потребам людей літнього віку. В інших є різні недоліки - візок, наприклад, не проходить крізь отвір для дверей.
Тому будівництво житла, придатного для старих, стає дедалі важливішою справою. У Німецькому музеї архітектури до 19 травня триватиме виставка "Мережа житло - архітектура для поколінь". Громадськість довго не переймалася цією темою, зауважує Аннетте Бекер, кураторка цієї виставки. Її мета - не лише показати приклади вдалих рішень, а й поінформувати та наштовхнути на нові ідеї архітекторів, ремісників, інвесторів та представників соціальних служб.
Досвід інших індустріальних країн засвідчує, що там теж є схожі проблеми. "В Японії стимул до дії ще більший!, - зауважує Аннетте Бекер. - Там ще більше старих людей, ніж у Німеччині". Ще один приклад - італійське село Тідоло, звідки тимчасово виїхала вся молодь. Один архітектор збудував шість сучасних житлових об'єктів для старих людей спільноти. Ці дизайнерські зміни в селі стали настільки вдалими, що туди знову стали приїздити жителі, серед них і молодь.
20 тисяч євро за новий ліфт
Для переобладнання житла під потреби пенсіонерів є вже чимало ідей, але не всі можуть собі це дозволити. У Німеччині багатьом літнім людям також загрожує бідність. Утім, є й інша реальність. "Є й люди з чималими статками",- каже Аннетте Бекер. Щоб встановити ліфт для старих людей треба викласти двадцять тисяч євро. Але все є дуже відносним, каже мистецтвознавець: "За новий автомобіль люди в Німеччині викладають набагато більше. Виникає запитання, що важливіше?“
Людям з багатьох інших країн це може видатися проблемою розкоші. "У багатьох державах, які розвиваються, є очікування, що проблему старих має вирішувати родина", - пояснює Айнгард Шмідт-Каллерт, професор з планування приміщень з Технічного університету в Дортмунді. Але й у такому разі реальність розходиться з ідеальними уявленнями. Приклад: наслідком політики однієї дитини в Китаї стало те, що забезпечення родини вже не таке надійне. 2010 року Шмідт-Каллерт провела опитування серед китайських робітників. "Люди тепер мають менше родичів, але водночас дедалі більшу відповідальність“, - дійшов висновку науковець.
Універсальний дизайн на будь-який вік
Чимало нових індустріальних країн ще можуть пережити те, що в так званих старих індустріальних країнах вже позаду, - втечу з села в місто. "Хто тоді захоче повертатися в провінцію, щоб доглядати за батьками, якщо там немає холодильника, електропостачання та інтернету?" - запитує науковець. Як припускає Шмідт-Каллерт, у таких країнах, як Бангладеш, можливо, мине ще років тридцять, поки старіші люди складуть більшу частину населення, як, наприклад, у Німеччині.
Питанням житла, яке відповідає віковим потребам, у ФРН переймаються не лише люди похилого віку. Британський архітектор Річард Роджерс збудував 1969 року ідеальну оселю для своїх старих батьків. „Це гарна будівля, зведена на рівній поверхні“, - каже Аннетте Бекер. Батьки архітектора прожилим там до самої смерті. Після того їхній син сам оселився в тому будинку. Житло має бути добре пристосованим не лише до потреб родин з дітьми або пенсіонерів, найкраще, щоб воно пасувало до будь-якого віку, зазначає Бекер. Фахівці називають таку модель універсальним дизайном.