Соціальна нерівність

Кількість іноземців, що постійно мешкають в Італії цього року перевищила позначку в 5 мільйонів осіб, з них 4, 5 мільйони мають документи на проживання в країні, а 600 тисяч є нелегалами. Такими є дані статистичного відомства Італії ISTAT, оприлюднені під час конференції „Етика та еміграція” у Римі. І хоча еміграцію в Італії фахівці називають „зрілою”, тобто усталеною, нерівність в економічному сенсі є досі великою, кажуть статисти. Так, згідно з тими ж даними ISTAT, пересічний іноземець заробляє тільки 56 відсотків зарплатні середнього італійця. При цьому іноземці зі своїх доходів помітну частку ще й відсилають на додому родичам. Так, суми, що надсилають емігранти за кордон, дорівнюють 0,5 відсотка італійського ВВП. Тобто кожен іноземець, включаючи дітей, надсилає на батьківщину приблизно 1500 євро на рік.

Українські діти: навчання чи повернення?

Нерівність існує й щодо ризиків для середньої освіти дітей. За даними статистики, 13 відсотків італійських підлітків залишають школу для того, щоб іти працювати. Водночас серед дітей іноземців цей показник сягає 40 відсотків. Це пояснюється тим, що сім'ї мігрантів просто залишають Італію через економічну кризу й забирають дітей зі школи. Але у решті випадків підлітки йдуть працювати, аби допомогти родині, а у гіршому випадку – на вулицю. Вже став не рідкістю феномен підліткових „банд” однієї національності.

„Серед українських дітей це рідкість, - стверджує Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький, - вони дуже націлені на навчання, і батьки їх орієнтують на навчання, отримання достойної професії. Так і кажуть: не будеш добре вчитися – будеш працювати так важко, як я тут на заробітках», - каже він.

Але все-таки випадки, коли діти покидають школу, є. Найчастіше це трапляється, коли дітей забирають з України в Італії в останніх класах школи. Тоді їм дуже важко вчитися іноземною мовою, інтегруватися, і вони кидають школу та йдуть працювати. «Або їх змушують до такого рішення обставини та власна відповідальність. Буває, що хтось з батьків-заробітчан втрачає роботу, і, щоб допомогти сім'ї, підліток йде працювати, не закінчивши школи. Але це зовсім не масове явище», - підсумовує Городецький.

Це підтверджує й Мирослава Горбенко, директор української недільної школи Св. Софії у Римі: „Так, це рідко буває, щоб діти не довчилися тут. Але трапляється, що підліткам не вдається інтегруватися, у такому випадку вони, буває, категорично відмовляються повертатися в Італію з канікул, залишаються у бабусів-дідусів. Я особисто знаю випадок, коли хлопець просто навмисне спізнився на літак, аби не повертатися з матір‘ю до Італії. А щоб діти кидали школу і йшли на вулицю – ні, мені такого не траплялось”, - каже вона.