Білоруси тепер хочуть не до ЄС, а в Росію

Дані чергового загальнонаціонального дослідження, проведеного наприкінці квітня Білоруською аналітичною майстернею у Варшаві (BAW), свідчать про кардинальну зміну геополітичних уподобань білорусів - від проєвропейського вектора розвитку до проросійського. Дослідження BAW ґрунтується на опитуванні більше тисячі респондентів з усіх регіонів Білорусі у віці від 18 років.

Аналізуючи висновки квітневого опитування, керівник BAW, професор Варшавського університету Андрій Вардомацький назвав унікальним явищем настільки різку зміну настроїв громадян Білорусі, що, на його думку, стало відображенням розвитку подій в Україні. Професор пояснив у розмові з DW причини змін у масовій свідомості білорусів.

Deutsche Welle: За даними останнього дослідження BAW, понад 60 відсотків білорусів надають перевагу союзу з Росією, а не інтеграції з ЄС. За гіпотетичний вступ до ЄС висловились лише 18 відсотків опитаних. Ці цифри вказують на протилежну тенденцію, адже ще недавно серед жителів Білорусі панували прозахідні орієнтири. Чим Ви пояснюєте такі зміни?

Андрій Вардомацький: Результати наших опитувань дозволяють спостерігати динаміку геополітичних уподобань білоруських громадян. Відзначу два основних висновки останнього дослідження. По-перше, виявилось, що вплив подій в Україні на життя білорусів настільки великий, що він формує їхні погляди на більш широке коло питань, а не лише на українське. У тому числі він визначає і геополітичні орієнтири, і рівень економічного самопочуття. По-друге, у судженнях білоруського суспільства однозначно переважає російська концепція.

Які фактори вплинули на зміну суспільних настроїв у Білорусі?

На поворот білорусів від проєвропейських настроїв до проросійських вплинув цілий комплекс причин, однією з яких став надзвичайно сильний вплив пропагандистських мас-медіа. Ми запитували, що жителі Білорусі знають про події в Україні, починаючи з Євромайдану, як вони їх оцінюють, із яких джерел отримують інформацію.

Домінує державне телебачення, котре дивляться 84 відсотки білорусів, державні друковані ЗМІ читають майже 40 відсотків опитаних. Недержавне ТБ є джерелом інформації для 20 відсотків, стільки ж респондентів дізнаються про події в Україні з незалежних сайтів, і 10 відсотків громадян - із друкованих незалежних ЗМІ.

Судячи з того, як офіційні джерела представляють дії Кремля по відношенню до України, у масовій свідомості білорусів Росія сприймається як потужна держава, котра рішуче відстоює свої інтереси. Тоді як Захід в офіційних ЗМІ постає в образі слабака, який не в стані протидіяти Росії, хоч і запроваджує якісь санкції.

Окрім того, білоруси постійно порівнюють своє життя з життям в Україні, де на Сході ідуть бойові дії. Незважаючи на те, що ще недавно білоруські громадяни переживали період погіршення власного економічного становища, негативна оцінка подій в Україні трансформувалась у їхній свідомості у більш позитивну оцінку ситуації в Білорусі. При цьому анексію Криму Росією 65 відсотків білорусів вважають справедливою, і лише 15 відсотків вважають її неправильною.

Виходить, що білоруська державна пропаганда сама вигодувала у білорусів проросійські настрої. Однак вони не можуть не насторожувати офіційний Мінськ, який із тривогою спостерігає за агресивною політикою Кремля по відношенню до "неслухняної" України…

Пропаганда, дійсно, працює. Вважаю, що у Білорусі спротиву подібній агресії як в Україні не буде. А нещодавній виступ Лукашенка, який висловив упевненість у тому, що білоруські військові будуть відстоювати незалежність своєї країни, можна віднести, радше, до ряду емоційно-романтичних. Окрім того, в очах білоруських громадян Росія уявляється країною, у якій можна заробляти, без проблем перетинаючи кордон.

Однак коли білорус думає про Європу, то, перш за все, згадує чергу біля посольства, важкодоступну і дорогу візу. Тому він почувається непотрібним ЄС, і Євросоюз у його сприйнятті стає далеким і чужим.

Однак білоруси займають перше місце у світі по кількості шенгенських віз, отриманих на тисячу людей…

Річ у тому, що до ЄС постійно їздять одні й ті ж, кого і так не треба переконувати у перевагах європейського способу життя. А люди, котрі могли б змінити свої уявлення про Європу, і досі не можуть вибратися через складнощі з візами.

Попри декларації Заходу щодо підтримки білоруського суспільства, падіння інтересу європейських політиків до Білорусі очевидне. Білоруси тому й переорієнтувалися на російський вектор розвитку, оскільки перестали чути голос ЄС, що слабшає. Головне питання тепер полягає у рішучості Євросоюзу визначити, що принесе ослаблення його впливу на Білорусь. І що це насправді - генеральний тренд європейської політики чи всього лише тимчасове відхилення?