"Розкол України малоймовірний"

Директор дослідницьких програм зі східного сусідства ЄС і Росії Фінського інституту міжнародних відносин (FIIA) Аркадій Мошес у інтерв´ю DW пояснив, чому Росія не вважає легітимною нову українську владу. Експерт також розповів, яку політику варто проводити Москві та Брюсселю, щоб сприяти стабілізації ситуації в Україні.

DW: ЄС визнав зміни в керівництві України, а Росія вимагає повернутися до домовленостей із оголошеним у розшук Віктором Януковичем та погрожує новими "торговельними війнами". Як Ви поясните таку реакцію Кремля на українську ситуацію?

Аркадій Мошес: Росія вклала у збереження влади Януковича великі фінансові й політичні ресурси та збиралася обміняти їх на його геополітичну лояльність. Тому нині у неї немає особливого бажання підтримувати тих, хто скидав українського президента.

Зараз більше спрацьовує емоційна реакція Кремля і прагнення на прикладі негативного українського досвіду змін довести, що революції приречені на провал. Але Росія зовсім не зацікавлена в економічному колапсі України, і я сподіваюся, що її остаточні рішення врахують реальність і будуть зваженими.

Однак треба пам´ятати, що за останні 20 років шляхи обох країн розійшлися. У торговельному обороті Росії співробітництво з Україною невелике і займає всього 4,5 відсотка. Хоча за погіршення відносин Росія все-таки зазнає збитків - впаде капіталізація "Газпрому", постраждають деякі російські банки та великі бізнес-гравці.

Наскільки імовірним є розкол України?

Я не бачу ймовірності розколу, тому що захід країни налаштований на збереження цілісності України. Східні еліти також розуміють, що їхнє теперішнє становище в межах єдиної країни вигідніше, ніж становище діячів, залежних від Кремля. І хоча населення сходу симпатизує Росії, цього недостатньо для створення серйозних сепаратистських рухів.

При цьому у східних еліт є власні уявлення про свої політичні й культурні інтереси. В рамках єдиної України вони можуть мобілізувати сили в відповідь на те, що сприймається ними як загроза націоналізму. Я не виключаю, що на виборах президента, призначених на травень 2014 року, може здобути перемогу представник сходу. Тоді є ризик, що Україну втягне в черговий виток кризи.

Відомо, що депутати Держдуми Росії їздили до Севастополя, де населення невдоволене зміною влади. Говорилося навіть про видавання російських паспортів мешканцям міста. До чого може призвести такий розвиток подій у Криму?

Окрема ситуація не в усьому Криму, а саме в Севастополі. Решта кримської еліти швидше піде на переговори з Києвом про автономію, ніж на жорсткий конфлікт. Адже для курортного Криму будь-яке загострення політичної ситуації невигідне - не приїдуть відпочивальники, мешканці Криму втратять величезні гроші.

Поки що триває штучне нагнітання ситуації та залякування повторенням в Україні абхазького та південно-осетинського сценарію, коли Росія спершу створить когорту своїх громадян, а потім знайде привід ввести війська для захисту. Але такий варіант розвитку подій практично малоймовірний. Коли загрози розколу України немає, подібні дії в межах одного міста створять ризики, які переважать потенційний виграш.

Якого політичного курсу варто дотримуватися Москві, щоб остаточно не посваритися з Києвом?

Із точки зору інтересів Росії було б вигідніше зберегти добросусідські відносини зі стабільною Україною. І якщо Кремль бачить метою своєї політики рівноправні та шанобливі відносини з Україною, йому треба домовитися з західними країнами про дії, які не провокують.

Якщо ж робити завданням мобілізацію настроїв українського населення проти політиків, які приходять до влади, поведінка Кремля буде підривною і створюватиме проблеми для України. Зараз у висловлюваннях російських політиків ми спостерігаємо як ту, так і іншу лінію поведінки Росії.

Якою може бути роль ЄС у врегулюванні українських проблем?

ЄС опинився у складній ситуації, оскільки втратив важелі впливу на ситуацію. За минулі три місяці в Україні ослабли проєвропейські сили, а на перший план вийшли радикально налаштовані. Ці люди вкрай розчаровані тим, що ЄС до останнього не був готовий до санкцій та вів переговори з Януковичем, намагаючись нав´язати протестувальникам певний компроміс, який у підсумку був відкинутий Майданом.

Гадаю, що європейським політикам треба бути дуже обережними в оцінках подій, тому що Україна ще не вийшла з політичної та економічної кризи. Варто пам´ятати, що ЄС має справу з країною корумпованою, де сильні неформальні зв´язки і можуть зникнути будь-які гроші незалежно від джерела їх надходження. Тому допомогу треба надавати тільки в обмін на реформи. Інакше фінансування не допоможе, але європейського платника податків налаштує проти України.

Говорити про підписання угоди про зону вільної торгівлі Євросоюзу можна лише в тому випадку, якщо перемогу на виборах президента здобуде кандидат, який підтримує європейський шлях розвитку. Якщо цього не станеться, нав´язувати новій Україні такі відносини немає сенсу. При цьому треба мислити стратегічно - щоб Україна прийняла жорсткі умови західних кредиторів, їй треба пообіцяти серйозний приз, яким може бути членство в ЄС.