Атомна енергія

Deutsche Welle: Пане Шнайдер, щорічно ви випускаєте звіт про статус атомної енергії в світі. Нещодавно з'явилось ваше чергове дослідження. Що змінилось за час після атомної катастрофи на японській АЕС Фукусіма?

Майкл Шнайдер: Фактично упродовж років атомна енергія втрачає своє значення. Якщо бути лаконічним: тенденція відмови від використання атомної енергії в світі прискорилась.

- Яким чином?

- Скорочується кількість працюючих АЕС. Найбільше реакторів працювало 2002 року - понад десять років тому. Зменшується також частка атомної енергії у світовому "енергетичному міксі". 20 років йшлося про 17 відсотків, 2012 року цей показник скоротився до 10,4 відсотка.

- Які, на вашу думку, причини такого зменшення частки атомної енергії?

- Серед головних причин - зміна суспільної думки та економічні фактори. Атомна енергія дорожчає, натомість інші джерела енергії стають дедалі конкурентоздатнішими.

- Великий німецький концерн RWE вийшов з низки проектів, пов'язаних зі спорудженням нових АЕС, у тому числі у Великобританії. Керівництво компанії пояснило це занадто високими фінансовими ризиками й невигідно дорогою атомною енергією. Чи не є такі заяви з боку енергетичного концерну швидше винятком?

- Ні, це якраз віддзеркалює глобальну тенденцію. Звичайно, й надалі є політики, які говорять багато позитивного про атомну енергію. Це і британські державні лідери, і американський президент Обама. Але ані президенти, ані уряди не замовляють АЕС. Це справа енергетичних підприємств. А їх відлякують інвестиційні витрати, які постійно зростають. Водночас інші технології дешевшають.

- Чому атомна енергія останнім часом так подорожчала?

- З одного боку, оснащення АЕС стало більш складним, зросли вимоги до безпеки, захисту від терористичних нападів, нещасних випадків. Звичайно, це пов'язано і з суспільною думкою, яка хоч і не є всюди однаковою, але яка сприяє тому, що вимоги до безпеки зростають. Чимало атомних електростанцій, які ще працюють, у багатьох країнах сьогодні навіть не могли б отримати дозволу на їх експлуатацію.

- Скільки коштує кіловат-година атомної енергії, якщо підрахувати всі витрати, пов'язані з її виробленням?

- Цього не можна сказати, оскільки досі не визначена ціна, яку доведеться заплатити за остаточне захоронення атомних відходів. Тобто, і через 50 років після початку використання атомної енергії ми не знаємо загальних витрат, пов'язаних з цим процесом.

Потім виникає питання, на яку суму страхувати АЕС на випадок аварії? Оцінки наслідків катастрофи у Фукусімі сягають від 130 до 650 мільярдів доларів. Якби застрахувати АЕС на таку суму, тоді кіловат-година атомної енергії коштувала б понад один євро.

- У вашому дослідженні ви вказуєте на те, що фінансові ринки негативно оцінюють ті підприємства, які роблять ставку на атомну енергію. Чому так відбувається?

- Точне прогнозування витрат представляє собою найбільшу складність. Аби отримати багатомільярдний кредит, вам треба точно сказати, скільки вам знадобиться капіталу. Однак сьогодні ніхто не знає, скільки в кінцевому підсумку коштуватиме нова атомна електростанція. Видатки, пов'язані зі зведенням нових реакторів у Фінляндії та Франції, буквально вибухнули. Вони обійдуться щонайменше в чотири рази дорожче, ніж планувалось спочатку. Для банків такі ризики є завеликими.

- Але й досі є уряди, приклад - Великобританія, які й надалі хочуть споруджувати нові атомні електростанції. Якщо в економічному сенсі це не вигідно, чому тоді вони тримаються цієї ідеї?

- Гадаю, тут поєднались кілька факторів. По-перше, впродовж років не втілювалась у життя інша політика, не було розроблено альтернатив. Тут Німеччина, де ще два десятиліття тому почали говорити про відмову від атомної енергії, має перевагу у порівнянні з Великобританією. По-друге, політичним та діловим колам просто бракує відповідної інформації та розуміння.

- Атомна енергія дорожчає, енергія вітру та сонця стає дешевшою. Чи можна вже говорити про якісь глобальні зміни?

- Ще не так давно передрікали конкурентну боротьбу між вугіллям та атомом, потім - між газом і атомом. Сьогодні виникла нова ситуація, за якої відновлювальні джерела енергії справді перетворились на серйозних конкурентів для атомної енергії.

Експерт з питань атомної енергії Майкл Шнайдер 1997 року був нагороджений за свою діяльність альтернативною Нобелівською премію. Упродовж 30 років Шнайдер спостерігає за розвитком атомної енергетики і щорічно випускає дослідження про світовий статус галузі. Сьогодні він живе в Парижі, викладає в цілій низці університетів і є незалежним радником як урядів, так і міжнародних організацій в усьому світі.