Економіст: 30 тисяч робочих місць для біженців - це успіх

Deutsche Welle: Пане Ґайс, за даними Федерального агентства праці, починаючи з весни минулого року, 30 тисяч біженців знайшли в Німеччині роботу. Чи є, на Вашу думку, такі показники успіхом?

Відо Ґайс: Звичайно, це успіх. Особливо, коли знаєш, як важко біженцям інтегруватися у ринок праці, адже їм, на відміну від інших мігрантів, спершу треба оволодіти німецькою мовою.

З іншого боку, 130 тисяч людей, які отримали в Німеччині статус біженця, залишаються офіційно безробітними. Яким був загальний вплив міграції останніх років на німецький ринок праці - позитивним чи негативним?

Причина того, що кількість безробітних значно перевищує кількість працевлаштованих, криється в тому, що залучення біженців до ринку праці потребує часу. Згідно з аналізом Інституту досліджень ринку праці та професій, у минулому біженцям необхідно було 15 років, аби досягти рівня інших мігрантів. З іншого боку, ми знаємо й те, що до нас прибуває багато людей з дуже низьким рівнем кваліфікації. Це та сфера, у якій німецька економіка узагалі-то має достатньо робочої сили. З огляду на це вплив на ринок праці не мав би бути надто позитивним.

За даними останніх досліджень, на ринку праці є 154 тисячі вакансій, якими б теоретично могли скористатися біженці з низькою кваліфікацією. Чому ж ці вакансії все ще залишаються відкритими?

По-перше, на ці вакансії є також місцеві претенденти. По-друге, так само, як робота може не підходити деяким місцевим, так само вона може не пасувати й біженцям. Наприклад, працю можуть пропонувати не в регіоні їхнього проживання.

Більшість працевлаштованих біженців на даний момент знайшли роботу в секторі з низькою заробітною платнею - наприклад, у сфері послуг, як-то прибирання або охорона. Це ті вакансії, на які місцеві жителі не завжди погоджуються. Водночас саме останнім часто надаються переваги під час працевлаштування. Чи стикаються біженці з бюрократичними перешкодами на шляху до праці?

Якщо мова йде про осіб, які отримали офіційний статус біженця в Німеччині згідно Женевською конвенцією, бюрократичних перепон немає. Ці люди є рівноправними з місцевими працівниками. Що ж стосується прохачів притулку, то тут ситуація інша. У цьому випадку треба переконатися, що на дану вакансію не претендують місцеві пошукачі.

Ситуація хоч і покращилася після ухвалення інтеграційного закону, але в адмініструванні й досі трапляються великі труднощі. Передусім це стосується питання, чи має право біженець залишатись у країні. Більшість із тих, хто прибув до Німеччини упродовж двох останніх років, і досі перебуває на стадії розгляду заявки на отримання притулку і не має офіційного статусу.

Багато біженців працюють неповний робочий день або ж на так званій "роботі за один євро" (з оплатою один євро за годину). Тож вони наче і швидше інтегруються у ринок праці, але часто не мають довгострокових перспектив. Можливо, краще одразу інвестувати в хорошу освіту?

Що стосується молодих біженців, то у будь-якому разі є сенс навчати їх у Німеччині, тим більше, враховуючи той факт, що у країні є велика кількість вільних місць для отримання середньої освіти. Проблема лише в тому, аби переконати людей отримати спеціальність. Це дуже важко.

Біженцю доведеться витратити на професійну освіту не три, а близько п'яти років, поки він здобуде необхідні для навчання мовні навички. На це часто говорять: в мене вдома родина, якій я мушу переказувати кошти, тому для мене важливо якомога швидше вийти на ринок праці. Окрім того, часто у країнах, звідки походять біженці, немає подібної професійної освіти, а тому вона не цінується. Тут потрібно довго переконувати.

У сегменті низькокваліфікованої роботи в нас хоч і достатньо працівників, але навіть неповна зайнятість може призвести до виходу на ринок праці. Вона дає можливість біженцям познайомитися з інституціями ринку праці в Німеччині, завести контакти та вивчити мову.