Економіка Португалії потихеньку оговтується після кризи

"Справи знову ідуть добре. Ми навіть маємо більше зростання, ніж очікували", - радіє Ісідро Лобо. Його завод з виробництва охолоджувальних приладів у містечку Гімарайш на півночі Португалії просто не встигає упоратись із завалою замовлень. Не лише португальці, але й клієнти з Нідерландів, Франції й навіть США замовляють дедалі більше. Словом: підприємство переживає успіх.

Після років кризи на португальських підприємствах панує підйомний настрій. Адже вони успішно провели реструктуризацію, реорганізацію і - що найголовніше - доклали великих зусиль з метою пошуку нових ринків збуту. Замість звичайних холодильних вітрин для кондитерських та м'ясних лавок підприємство Лобо виробляє тепер надсучасне охолоджувальне устаткування для супермаркетів.

"Торговельними ландшафтами" називають тепер таку техніку, жартує підприємець, але потім продовжує вже серйозно: "Ця криза дала нам час для того, аби замислитись над стратегією розвитку нашого підприємства. До цього ми ніколи не мали на це часу. Зараз ми робимо ставку на якість та експорт". Як результат: попри менший товарообіг у касі підприємства у підсумку залишається більше прибутку, ніж раніше. А кількість робочих місць, яка за час кризи скоротилася до менш ніж ста людей, на даний момент знову збільшилася до майже двохсот працівників.

Позитивні цифри

Португалія потроху оговтується, це підтверджують зокрема й останні дані: обсяг споживчих кредитів збільшився на чверть, продажі автомобілів - більш ніж на третину. Кількість банкрутств зменшилася на 9 відсотків, хоча цей показник досі залишається на рівні, майже удвічі вищому за докризовий. Рівень безробіття знизився до позначки нижче 12 відсотків, хоча цим можна завдячувати й суттєвій "косметичній операції" на цифрах, яку зробив уряд. Він не лише припинив враховувати у статистиці людей, які довгий час перебувають без роботи й більше не відмічаються у центрах зайнятості. У 2015 році - році виборів у країні - уряд виділив дуже великі кошти на професійно-технічну освіту на підприємствах, а також заходи з підвищення кваліфікації робітників, через що кількість безробітних формально суттєво зменшилась.

Попри все це, каси підприємств знову наповнюються грошима, тенденція - підйомна. Приміром, туристичний сезон, який цими тижнями добігає кінця, побив у цьому році всі рекорди. Завдяки низьким цінам і сприятливим погодним умовам Португалію відвідала рекордна кількість людей, до кінця року їхня прогнозована кількість має скласти понад 10 мільйонів. Притік туристів настільки величезний, що, з одного боку, в історичних районах столиці Португалії Лісабона місцеві мешканці скаржаться на навалу іноземців. А з іншого, - сотні нових хостелів, ресторанів та вуличних кафе підігрівають економіку другого за розміром і зазвичай радше сонного міста Порту, а також Азорських островів у Атлантичному океані.

Підйом у провінції

Як на диво, найбільші зміни, схоже, можна спостерігати в португальській провінції. У центральнопортугальському місті Візеу молодий підприємець Філіпе Сімойш будує нову фабрику з виробництва сухофруктів. Нарізані скибками сушені яблука та груші, запаковані в яскраві упаковки, продаються як "здорові снеки". Більше половини продукції підприємство експортує. "Ми знайшли свою ринкову нішу, робимо ставку на якість та маркетинг", - каже Сімойш. До того ж 30 нових робочих місць у провінційному Візеу зовсім не завадять.

Та й узагалі: сільське господарство країни, якому вже фактично був виголошений смертельний вирок, оговтується знову. Тисячі португальців через відсутність роботи у великих містах переїхали в сільську місцевість і задіяні зараз у виробництві квітів, меду чи вирощуванні лохини.

Сільськогосподарський бум

Наприклад, так сталося із Філіпе Родрігешом. "Я уже в березні можу поставляти лохину по всій Європі. Цієї пори її більше ніде ще немає", - каже 39-річний чоловік. Він - чи не типовий приклад "нових фермерів" Португалії. Після закінчення навчання на економічному факультеті Родрігеш певний час жив за кордоном, а потім перейняв у спадок ферму, що належала його родині, у португальській провінції Траз-уж-Монтіш. Він, власне, ніколи й подумати не міг про те, що колись займатиметься сільським господарством, згадує Родрігеш. Але потім він оглянув підприємство і взявся працювати: "Звісно, я роблю це й через те, що можу дійсно заробляти на цьому гроші".

Що досягти заданої мети не вдасться, виробляючи традиційні продукти й використовуючи старі методи, Родрігешу було зрозуміло відразу, каже він. Саме тому він і розпочав підготовку до вирощування лохини, а частину ферми перелаштував на вирощування фісташок. Згідно з розрахунками фермера, ці горіхи приносять набагато більше доходу, ніж мигдаль, який вирощувався на фермі до того. Крім цього, у такому випадку є великий потенціал експорту до інших країн Європи, каже Родрігеш. До того ж він поліпшив та модернізував традиційну технологію виробництва оливкової олії, яку застосовували на фермі. Після цього він не лише отримав за свої нововведення низку міжнародних нагород, але й продає вироблену на власному підприємстві олію навіть до Китаю - зрозуміло, за найвищими цінами. Підсумовуючи наслідки кризи в країні Родрігеш розповідає історію: "Один китайський бізнес-партнер спитав мене, чи може бути так, що Португалія не має що продавати, адже вона майже нічого не купує".

Прокляття низьких зарплат

Португальці засвоїли урок з кризи, висновує Філіпе Родрігеш. За його словами, зараз підприємства країни роблять ставку здебільшого на якісні продукти й хочуть їх, звісно, експортувати. Адже внутрішній ринок через низькі зарплати розвивається досить повільно. Попри позитивні сигнали, купівельна спроможність португальців досі лишається на нижчому рівні, ніж у часи до кризи.

Саме це і є слабким місцем поступового оздоровлення португальської економіки. За середнього доходу населення 800 євро на місяць економіку країни не так вже й легко розігріти. Португалія мусить виробляти й експортувати дедалі більше. Але цього можна досягнути лише залишаючи зарплати на низькому рівні - чортове коло, про яке знає і виробник холодильного обладнання Ісідро Лобо з міста Гімарайш. "Я б із великим задоволенням більше платив своїм працівникам за їхню роботу, - каже він. - Але не можу, адже відповідальний бізнесмен має тримати ціни на продукцію на конкурентоспроможному рівні. У противному разі мені доведеться у якийсь момент закрити фірму".