Дієта астронавтів, їжа предків та смажені павуки...

Що робити? Негайно сідати на дієту? Але на яку? Пити соки та закушувати рисом? Чи, навпаки, їсти більше жирів за системою Аткінса? Спробувати скласти раціон за групою крові? Швидко схуднути начебто можна й на дієті американських астронавтів - її ще називають „кремлівською”. А ось деякі зірки Голівуду стверджують, що найліпше харчуватися як у кам’яному віці...

„...Моя улюблена страва на обід - антрекот. Готувати його дуже просто: берете шматок яловичини й кілька хвилин обсмажуєте його з обох боків на гарячій сковорідці. Потім додаєте кружальця цибулі, моркви, селери чи іншої городини. Доки це доходить на плиті, швидко нарізаєте порцію зеленого салату, заправляєте його доброю олією та лимонним соком. Перець, сіль - і можна сідати за стіл. Смачно, корисно, і ви впоралися всього за чверть години...”

Сім років тому Петер Кеслер наважився покласти край звичному способові життя. „Сидяча робота й чіпси з пивом перед телевізором – так довго не протягнеш”, - вирішив податковий інспектор із Штутгарта. З першою частиною оздоровчої програми було все зрозуміло: принаймні чотири рази на тиждень - заняття спортом. Куди складнішою виявилася проблема харчування. Думки експертів полярно розходяться, а нефахівцеві кожна з концепцій видається переконливою. Одного дня Петер Кеслер почув про палео-дієту. „Залізна логіка, - подумав він. – Усе лихо від того, що сучасні продукти харчування не пасують до наших генів. Відтепер на моєму столі буде лише те, що могли їсти й печерні люди”:

„Уранці я їм здебільшого садовину: банан, два яблука або два апельсини. Потім - зелений чай. Десь о десятій порція горіхів: волоські, ліщина, мигдаль, арахіс тощо. На обід зазвичай смажене м’ясо чи риба з салатом. Або каша з цільного рису, кукурудзи, пшениці. Підходять будь-які необроблені злакові, різні бобові. На вечерю – щось, що можна їсти в сирому вигляді. Останнім часом я полюбляю зелень з горіховою олією та шматочками сирого рибного філе. Чого я взагалі не їм, то це картоплі, хліба, макаронних виробів, молока, масла, сирів, солодощів. Зрідка дозволяю собі хіба що трохи меду...”

Ідея полягає в тому, що заборонені палео-дієтою продукти є відносно новими для людини. Вони з’явилися всього від п’яти до десяти тисяч років тому, коли кочові племена збирачів та мисливців почали осідати й відкрили для себе рільництво та приручення худоби. „До цієї епохи, впродовж цілих двох мільйонів років, сотні тисяч поколінь наших предків обходилися без сільського господарства”, - пояснює автор багатьох книг, відомий німецький фахівець із проблем харчування, доктор наук Ніколаі Ворм:

„Умови, в яких формувалося людство, - це постійний брак їжі, а та, яку щастило добути, містила дуже мало вуглеводів, зате багато клітковини. Первісні люди споживали зелені паростки, а, отже, достатньо хлорофілу, м’ясо диких тварин, яке ніколи не було надто жирним, рибу. До цих харчів наші організми найліпше пристосовані й досі, адже генна програма не змінюється так швидко. Це надзвичайно тривалий еволюційний процес. Завдяки дієті кам’яного віку в системі обміну речовин відбуваються просто-таки феноменальні зміни. Високий тиск, підвищений рівень цукру або холестерину в крові – все нормалізується само собою, якщо ви відмовитеся не лише від булочок, а навіть від чорного хліба, не тільки від фрі, а й від вареної картоплі, а також від спагеті, вершків, від жирного сиру, від цукерок та варення... Тобто, від усіх тих продуктів, до яких наші організми не адаптовані генетично.”

Одним із авторів палео-дієти є американський науковець, професор Державного університету Колорадо Лоурен Кордейн. Очолювана ним група етнологів проаналізувала традиції кухні 230 народностей з різних куточків планети. Висновок, якого дійшли експерти: 55 відсотків щоденного раціону людини епохи палеоліту складали продукти тваринного походження, решта – листя, плоди, насіння та коріння рослин. Лоурен Кордейн:

„Співвідношення поживних речовин у типової для сучасного західного суспільства їжі не вписується в жодні еволюційні рамки. Так людство ще не харчувалося ніколи! 70 відсотків енергії ми сьогодні отримуємо з рафінованої олії, з рафінованого цукру, з жирних молочних продуктів та з м’ясних жирів. А потім дивуємося: звідки беруться всі ці хвороби цивілізації?! У 75 відсотках випадків передчасну смерть спричиняє саме неправильне харчування, бо воно суперечить нашій генній структурі. У цьому сенсі ми нічим не відрізняємося від інших ссавців на планеті. Чому, наприклад, тварини добре почуваються в зоопарку? Тому що їм дають їжу, яка відповідає їхній природі. Спробуйте-но тигра замість м’яса годувати картоплею чи кашею...”

Неспростовність останнього аргументу, однак, жодним чином не переконує критиків ідеї печерного меню. Із того ж дослідження американських науковців випливає, що на світанку цивілізації між „кухнями” народів різних кліматичних зон існували суттєві відмінності. Збереглися вони й досі. Науковий керівник розташованого в Мюнхені Європейського інституту проблем харчування Удо Польмер:

„Одні етнічні групи харчуються переважно рибою, другі - полюють на морських ссавців. Раціон ескімосів, наприклад, може на 90 відсотків складатися з риби, тюленячого м’яса та жиру. Кочові племена масаїв на Сході Африки практично не знають іншої їжі, крім яловичини, молока та крові забитих тварин. На столах у індіанців, що мешкають високо в Андах, - переважно коренеплоди та кілька сортів зернових. Спрощено кажучи, люди завжди їли й їдять те, що мають. Тому, так зване, „меню кам’яного віку” – це плід наукової фантазії. Не відповідає дійсності й теза, що наші предки загалом були здоровіші.”

За даними антропологів, середня тривалість життя в епоху палеоліту становила всього тридцять років. „Збирачі та мисливці справді не потерпали від ожиріння, діабету, гіпертонії, раку, - веде далі Удо Польмер. - Але зовсім не тому, що вони правильно харчувалися”:

„Набагато більше проблем спричиняли паразити, які розносили різні інфекції. Люди, так би мовити, зазвичай не доживали до якихось інших хвороб. Абсурдно, на мій погляд, обґрунтовувати палео-дієту й тим, що від кам’яної доби наш геном змінився всього на якихось пів відсотка. Це справді так, але генетичний код homo sapiens відрізняється від коду людиноподібних мавп теж усього на один-два відсотки. Однак за рівнем розвитку ми ніяк не нагадуємо істот, які щойно злізли з дерев...”

„...Відтоді, як я перейшов на палео-їжу, я відчуваю приплив сил. Упродовж семи років я хворів один-єдиний раз. Моя вага стабілізувалася. Я й не думаю про те, щоб повернутися до так званої нормальної їжі,” –

запевняє Петер Кеслер. „Якщо дієта вам смакує та йде на користь, то в чому проблема, - погоджується експерт Інституту проблем харчування Удо Польмер. – Головне, щоб обраний раціон був оптимальним саме для вас. Проте здорової їжі для всіх не існує. Ані в космосі, ані в палеоліті. Система обміну речовин кожної людини функціонує по-різному. І визначальну роль відіграють не гени, а те, до якої кухні нас привчили з дитинства”:

„Тоді закладаються основи цього процесу. І тому в дорослому віці організм „вимагає” тієї чи іншої страви. Якщо вас з пелюшок годували тюленячим салом, ви зможете з насолодою та користю їсти його до кінця життя. Народженому в баварських Альпах, хоч де б він потім перебував, час від часу бракуватиме галушок, кислої капусти та пива. Мешканці джунглів Амазонки ладні віддати останнє за смажених павуків-птахоїдів. Бо на світі немає смачнішої та вишуканішої їжі...”

За матеріалами наукового журналу „Леонардо”