Діти в заручниках

Спочатку про перебіг подій. Терористи увірвалися в приміщення школи у середу вранці, одразу після того, як у ній завершилася урочиста лінійка. Оскільки Північна Осетія межує з Чечнею, то школу охороняли чотири міліціонери. Двоє з них убито, доля ще двох невідома, є поранені.

Про кількість заручників існують різні дані – від 120 до 300 осіб. Про кількість терористів теж – від 17 до 25, багато з них обв”язані поясами смертників, начиненими вибухівкою, серед них – жінки. Заручників тримають у спортивному залі школи.

Кривавий список захоплень заручників чеченськими сепаратистами довгий: уже була лікарня в Будьоновську, уже були мирні жителі Кизляра, вже був московський театр. Тепер новий виток насилля – школа. В заручники взято дітей. Можна по-різному ставитися до боротьби чеченців за відділення від Росії, можна по-різному ставитися до права націй на самовизначення, але не можна не приєднатися до слів керівника московської Гельсинської групи Людмили Алексєєвої, яка закликала, - як, до речі, й сотні інших політиків, установ і громадян - негайно звільнити заручників:

”Немає таких проблем на світі, які можна вирішувати за рахунок захоплення у заручники дітей”.

Голова Російської державної думи Борис Гризлов заявив: ”Час зробити єдино правильний висновок – це війна”.

”Ця війна має асиметричну природу. До асиметрії конфлікту належить і ”зброя”, яка під час звичної війни не зустрічається, і з якою ми познайомилися лише під час ”джихадського” терору, - сказав в інтерв”ю ”Німецькій хвилі” один з провідних німецьких експертів з проблем міжнародного тероризму Бернд-Ґеорґ Тамм. - Це перш за все цілеспрямований теракт самогубця - від так званих ”чорних удів” з поясом смертника до водія вантажівки, спорядженої півтора тоннами вибухівки".

Москва веде війну в Чечні добрий десяток років - не рахуючи, звичайно, воєн царської Росії. І хоча воєнні потенціали Росії і чеченських сепаратистів несумісні – перемоги поки що не видно. Чи можна взагалі одержати перемогу в такій асиметричній війні? Говорить Бернд-Ґеорґ Тамм:

”Боротися з цим видом тероризму дуже важко. У багатомільйонному місті, такому як Москва, з безмежною кількістью ”м”яких цілей”, починаючи від міського транспорту, не можна гарантувати стовідсоткову безпеку. Це торкається не лише Москви, а всіх метрополій світу”, вважає німецький експерт.

Аналізуючи захоплення заручників у Беслані, Людмила Алексєєва вказує на психологічну природу терактів:

”Я думаю, що це люди, яких війна позбавила сенсу життя. Якщо вони втратили близьких, якщо їх самих збезчестили, якщо зруйнований увесь життєвий устрій, то люди втрачають сенс життя, в них виникає потреба помсти. І тоді вони вбивають себе, тягнучи за собою інших”.

Не виправдовуючи терористів, політичну відповідальність за захоплення заручників московська правозахисниця покладає на російський уряд:

”Я вважаю, що такий масовий тероризм, до якого ми дожили в Росії, це наслідок десятилітньої політики в Чечні наших властей”.

Песимістичний прогноз ситуації робить нині німецький експерт Бернд-Ґеорґ Тамм:

”Ми повинні очікувати нових терактів. Ми повинні призвичаїтися до думки про життя з постійною небезпекою терактів”.

Думка експерта – не нова. Вже багато разів було сказано про те, що у цій війні не можна перемогти ні танками, ні літаками, ні високоточною зброєю. Про це свідчать Чечня, Ірак і Афганістан. Очевидно, рішення проблеми тероризму лежить не в площині пошуку нових способів ведення війни чи жорстокішого покарання терористів – учора в Москві в парламентських колах чулися думки про введення смертної кари, – а в перегляді політики колись панівних націй щодо ”братів своїх менших”, зокрема щодо питань їхньої національної автономії. Але навіть подумки так далеко російська правляча верхівка поки що не заходить.