У Східній Європі не повертають власність євреям

Низка країн Східної Європи не спромоглася виконати зобов'язання щодо повернення майна євреїв, вилученого перед або під час Другої світової війни. Про це йдеться у дослідження, опублікованому в четвер, 27 квітня, Європейським інститутом спадщини Голокосту (ESLI).

Дослідження, яке пропонує вичерпний огляд законів про післявоєнну реституцію в десятках країн світу, виокремило Хорватію, Литву, Македонію і Словенію через обмеження прав єврейських позивачів та надання переваги громадянам цих країн. Однак, інші країни зробили ще менше для реституції єврейської власності.

"Серед країн Східної Європи Боснія і Герцеговина та Польща - єдині країни, яким не вдалося впровадити повну реституцію приватної власності щодо майна, відчуженого або під час Голокосту, або під час комуністичної ери, або обох типів", - ідеться у науковій праці.

Хоча обидві країни впровадили реституцію приватної власності на законодавчому рівні після Другої світової війни, однак ці заходи були "короткостроковими через процес націоналізації комуністичним режимом, який панував у цих країнах", - показало дослідження.

"Виправлення наслідків"

У 2009 році Польща та Боснія і Герцеговина були двома державами з 47-и, які підписали Терезінську декларацію, яка вважається найбільшим договором щодо реституції нерухомого майна.

Терезінська декларація закликала держави-членів докласти всіх зусиль, щоб "виправити наслідки протиправного вилучення майна, наприклад, конфіскації, примусового продажу та продажу під загрозою позбавлення волі", яке було частиною масового переслідування євреїв під час Другої світової війни.

Єврейські активи, вилучені під час Голокосту, оцінюються у щонайменше 138 млрд доларів США, якщо орієнтуватися на споживці ціни 2017 року. Із них менше 20 відсотків було повернуто, засвідчують наукові дослідження.

Нацистська Німеччина на чолі з диктатором Адольфом Гітлером була відповідальна за Голокост, у наслідок якого загинули до 11 мільйонів євреїв, поляків, слов'ян, ромів і представників інших етнічних і соціальних груп.

Польська реституція зависла у повітрі

Польща, яка колись вважалася осередком єврейського життя, мала процвітаючу єврейську спільноту. Вона налічувала 3,3 мільйона євреїв перед тим, як під час Голокосту нацистський режим вбив 90 відсотків з них.

Незважаючи на післявоєнні спроби по всій Європі повернути знедоленим євреям їхнью власність, Польща відразу ж після війни зіткнулася з комунізмом.

"Як результат, будь-яке майно, що було повернено, підлягало другій хвилі конфіскацій, цього разу комуністичною владою", - йдеться в дослідженні.

Однак, після повалення режиму 1989 року організації захисту прав євреїв відзначили, що Польща не відшкодовувала майно, конфісковане під час Голокосту, а потім націоналізоване за комунізму.

"Польща є єдиним членом Європейського Союзу (і колишнім східноєвропейським членом комуністичного блоку), який не запровадив комплексного законодавства щодо реституції приватної власності в посткомуністичний період", - говориться в дослідженні.

"Вони продовжують їх продавати"

У Польщі реституція власності була тернистим шляхом для єврейських позивачів. Це відбувалося частково через законодавство 1997 року, яке зважало на те, як саме була націоналізована власність у комуністичний період.

Наприклад, щоб позивач виграв справу, він повинен довести, що націоналізація майна була проведена таким чином, що це суперечило законодавству комуністичного режиму.

Джеуда Еврон, який пережив Голокост, приєднався до більш ніж трьох тисяч єврейських позивачів, які вимагають відшкодування від уряду Польщі. Він сказав, що польська влада практично нічого не зробила, щоб допомогти їм.

"Замість повернення цих будівель вони продовжують продавати їх польськими та іноземним інвесторам. Більшість справ перебувають роками у польських судах, і навіть якщо ви виграєте справу в суді, необхідні роки, щоб повернути будівлю назад", - сказав Еврон англомовній газеті The Krakow Post у 2016 році.

Обіцянка Європи

Голова Всесвітньої єврейської реституційної організації Гідеон Тейлор сказав, що жертви Голокосту потребують підтримки Європейського парламенту та членів ЄС, які мають спонукати країни "виконувати свої зобов'язання перед старіючими очевидцями Голокосту та їхніми родинами."

"Занадто багато вцілілих живе в злиднях, без належної соціальної підтримки, у той час як деякі країни і окремі люди продовжують отримувати вигоду від майна, неправомірно вилученого у євреїв під час Голокосту," - додав Тейлор.

Незважаючи на зусилля європейських країн після закінчення Другої світової війни повернути майно його законним спадкоємцям або організаціям, які допомагають жертвам Голокосту, "значна кількість нерухомого майна, конфіскованого у європейських євреїв, залишається неповернутою".

"Було зроблено значні кроки вперед у низці країн, які підписали декларацію, водночас у посткомуністичних країнах Східної Європи ще багато чого необхідно зробити щодо повернення приватної та комунальної власності", - ідеться у висновках дослідження.

Гуннар Хокмарк, шведський депутат Європейського парламенту, один із співорганізаторів конференції "Незавершене правосуддя: реституція і вшанування пам'яті" у середу, 26 квітня, в Страсбурзі, закликав країни ЄС зробити більше для єврейських заявників, особливо в Східній Європі.

"Реституція майна - це більше, ніж повернення власності. Це повернення правосуддя, справедливості і людської гідності, - сказав він. - Мова йде про остаточне повернення Європи, яка була втрачена через злочини проти людства, Європи, яку ми повинні відновити."