Дослідження: Мінеральна вода у пляшках містить мікропластик

У рекламі воду у пляшках представляють як чистий та корисний для здоров'я продукт. І ми, споживачі, охоче у це віримо. Статистика продажів бутильованої води свідчить сама за себе: глобальний щорічний обіг у галузі становить близько 119 мільярдів євро (147 мільярдів доларів США). Ці масштабні цифри, однак, можуть дещо затьмаритись результатами нового дослідження, опублікованого Orb Media (громадською журналістською мережею з центром у Вашингтоні) спільно з Deutsche Welle. Досліджувались продукти одинадцяти виробників, які були придбані у 19-ти місцях, розташованих у дев'яти країнах. Забруднення різного ступеня було встановлене у 93 відсотках проб.

Люди вживають дедалі більше бутильованої води. Згідно з даними статистичного порталу Statista, у 2017 році ми випили близько 391 мільярда літрів води з пляшок. У 2012-му річний показник становив лише 288 мільярдів. Зважаючи на ці велетенські цифри, дослідження підняло важливе запитання: наскільки шкодить здоров'ю споживання маленьких та мікроскопічних частинок пластику? 

Це - комплексне питання. Навіть зважаючи на те, що сьогодні в оточуючому середовищі мікропластик є всюдисущим, токсикологи поки що перебувають тільки на початку пошуку відповіді на нього. "Ми просто ще не знаємо, скільки цих частинок насправді потрапляють у кров", - каже керівник Центру екології навколишнього середовища Університету штату Аризона (США) Рольф Халден. "Багато з них можуть бути завеликими, - пояснює він. - І є небезпека потрапляння таких частинок у тканини організму".

Людина чи миша

Експертка у галузі отруйних для довкілля речовин Амстердамського вільного університету (Нідерланди) Гізер Леслі описує мікропластик як "забруднювач, що викликає занепокоєння". Вона має на увазі отруйну дію частинок пластику: "Якщо невеличкі частинки, скажімо, пластмаси, потрапляють у тканини організму, це може призвести до так званого оксидативного стресу, тобто процесу порушення клітин власлідок окислення, який, своєю чергою, спричиняє хронічні запалення". Наслідком цього ланцюга можуть бути багато захворювань, каже Леслі.

На мишах відповідні досліди уже проводяться. Альберт Бройнінґ (Albert Braeuning), який працює токсикологом у німецькому Федеральному інституті оцінки ризиків, керує дослідами, у ході яких мишам вводять різні за розміром частинки. Тест тривав 28 днів, і зараз науковці оцінюють отримані дані та встановлюють, як мікропластик впливав на тканини організму тварин.

"За даними, які ми маємо на даний час, негативні ефекти не встановлені", - каже Бройнінґ. Незважаючи на це, продовжує він, потрібні подальші досліди для оцінки "людського аспекту". І потрібно багато часу для обробки великого масиву інформації і даних, додає Леслі. Це як дослідження паління або змін клімату - "часом минають десятиліття, перш ніж з'являються висновки".

Різні результати

Шеррі Мейсон - крівниця групи дослідників мікропластику в Нью-Йоркському університеті. Вона брала участь в останньому дослідженні Orb Меdia, а також в інших наукових розробках щодо присутності мікропластику у воді з-під крана. Дослідники додали у кожну з 250-ти досліджуваних пляшок з водою "нільський блакитний" - барвник, що використовується для забарвлення жиромістких тканин, тобто і пластику також. А саму воду пропустили через чутливий фільтр, здатний виловлювати частинки, менші за еритроцити людини.

При цьому у середньому вони знайшли 10,4 частинки на літр розміром близько 100 мікронів, тобто 0,1 міліметра. Це відповідає товщині волосини людини. Завдяки лазерному аналізу цих частинок науковці були в змозі дослідити молекулярну стурктуру найбільших з них. Вони довели, що йдеться про пластик. Також вони знайшли велику кількість мікрочастинок, які, ймовірно, також мають походження з пластику.

За допомогою спеціальної комп'терної програми дослідники порахували ці маленькі частинки. І встановили, що їхня кількість суттєво відрізняється від пляшки до пляшки, навіть одного й того самого виробника. Деякі не містили жодних "зайвих" речовин, деякі ж, навпаки - сотні або навіть тисячі частинок. Найбільша величина, яку дослідники зафіксували у літрі води - 10 тисяч частинок.

Чи всі ці частинки - пластик, поки що напевно не доведено. "Як науковець я можу сказати, що така можливість існує, - каже керівниця дослідів Мейсон. - Однак чи є вона ймовірною? Я так не вважаю. Утім, питання, яке постає: а що ж можна очікувати знайти у воді? Доведено, що це не вода і не мінеральні речовини, оскільки вони на барвник не реагують".

П'ємо не тільки воду, а й пляшку? 

Дослідники поки що не мають певних висновків щодо того, якою є природа забруднення. Серед напевно ідентифікованих частинок - нейлон, поліетилентерефталат (ПЕТ - який використовують для виробництва пластикових пляшок), а у 54 відсотках випадків встановлена наявність поліпропілену - матеріалу, який використовують для виробництва кришечок для пляшок.

Результати команди Мейсон кореспондуються з висновками схожого дослідження, яке проводила Дарена Шиманські (Darena Schymanski). Для Відомства хімії та ветеринарних досліджень Мюнстера (Німеччина) вона досліджувала пляшки для води у Німеччині на мікропластик. "Ми знайшли і ПЕТ, і поліпропілен у воді, - зазначила Шиманські. - Це полімери, що входять як у самі пляшки, так і кришки".

Тема для виробників

"Подібні дослідження загострюють увагу людини, що пластик хоч і є прекрасним матеріалом, але його треба використовувати та утилізувати зі здоровим глуздом", - каже Ендрю Мейєс. Доцент з хімії в Університеті Східної Англії (Великобританія), який також працює з барвником "нільський блакитний", перевіряв результати дослідів команди Мейсон. Він сподівається, що ці результати дадуть новий поштовх дебатам про вплив упаковок на довкілля.

На основі дослідження Orb компанія Nestlé протестувала шість своїх пляшок. "Сполук мікропластику, які б перевищували мінімальні величини, не знайдено", - звітують у концерні. Речник Nestlé у розмові з DW каже, що компанія готова співпрацювати з іншими "для розвитку надійності та стандартизації тестових методів".

Німецький виробник мінеральної води Gerolsteiner заявив, що уже давно зважає на мікропластик, та запевнив, що вода "перевіряється регулярно як у внутрішніх, так і у авторитетних лабораторіях". "Результати дослідів засвідчили, що у наших джерелах мікропластик відсутній", - заявив представник Gerolsteiner і додав, що результати дослідження Orb є приводом продовжувати досліди.

Для токсикологів у вирішенні проблеми мікропластику йдеться не тільки про методи та процеси. "Ми масово виробляємо хімію вчорашнього дня, - каже Рольф Халден. - Споживач повинен чітко заявити, що він не хоче подальшого використання цих матеріалів".

Ознайомитись з повним звітом Orb Media можна на сайті  www.orbmedia.org.