Донецький передвісник Болонського процесу

У коридорах одного з корпусів Донецького національного технічного університету часто можна почути німецьку мову, а в руках у самих студентів побачити підручники на кшталт «Leitfaden der Elektrotechnik» - німецький посібник з електроніки.

На перший погляд, все це викликає здивування. Зазвичай вища технічна освіта не асоціюється з досконалим знанням іноземної мови. Але в Донецьку студенти Німецького технічного факультету вивчають фахові дисципліни за учбовими планами Маґдебурзького університету - відповідно, німецькою мовою.

«Від нас більше вимагають»

Тому й до «студентів-технарів» тут - зовсім інші вимоги, розповідає 19-річний студент Женя. «Навчатися на нашому факультеті складніше, ніж на іншому. По-перше, в нас більше пар через німецьку. По-друге, від нас більше вимагають, тому що вважається, що тут зібралася сама еліта. Але нічого: важко в навчанні, легко - в бою».

Ще в 1992-му році в Донецькому національному університеті (на той час це був політех) відкрили Німецький технічний факультет, головним партнером якого з німецького боку тоді виступив Маґдебурзький університет імені Отто фон Ґеріке. Щороку навчання на цьому факультеті починають приблизно 80 студентів, яких набирають наприкінці першого курсу за підсумками першої зимової сесії. При цьому враховуються оцінки з математики, інформатики й фізики.

Навчання безкоштовне

Набір ведеться з п'яти спеціальностей: електропривод, автоматизація технологічні установки, системне програмування, телекомунікаційні системи, а також електроенергетика. Знати німецьку мову студентам спочатку необов'язково, оскільки навчання на факультеті починається власне з мовного курсу. Чотири тижні по 6 годин щоденно - за цей час студенти освоюють приблизно курс середньої школи.

Декан факультету, професор Віктор Калашніков підкреслює, що навчання - безкоштовне: «Тому що ми зацікавлені в підготовці інженерної еліти. Ми керуємося тільки оцінками та успіхами в навчанні. Те ж саме стосується й стажування в Німеччині. Воно не має залежати від розміру батьківського гаманця. Тому фінансову проблему наших студентів ми вирішуємо за рахунок стипендій від Німецької служби академічного обміну та фірми Siemens».

Міні-модель освітньої глобалізації

Німецький технічний факультет ДонНТУ можна було б назвати міні-моделлю освітньої глобалізації, бо він є результатом зусиль і фінансових можливостей декількох учасників. З боку українців - це ініціативність та викладачі. Концерн Siemens надає технічну базу та можливість пройти стажування в Німеччині. Німецька служба академічного обміну (DAAD) щорік виділяє для факультету 24 стипендії, за допомогою яких студенти, які навчаються в магістратурі, мають можливість поїхати на так зване "включене навчання" до Маґдебурга.

І ще один учасник цієї співпраці - це Маґдебурзький університет ім. Отто фон Ґеріке, який разом з донеччанами готує інженерів міжнародного класу, розповідає професор Калашніков: «На першому етапі ми ставили перед собою два завдання: по-перше, це інтеграція до європейської системи вищої освіти. Бо коли ми просто кажемо «Болонський процес», то це тільки слова, а коли ми організовуємо тут навчання, як у Маґдебурзі, то це вже реальний процес. І, по-друге, для нас важливо, що технічні фахівці зі знанням німецької мови сприятимуть модернізації країни. Вони мають бути посередниками між німецькою технікою та нашою, між німецькими фахівцями та нашими».

Практика в Німеччині

Після закінчення навчання компанія Siemens запрошує найкращих випускників попрацювати два-три роки в Німеччині, часом цей строк продовжують. Крім того, спираючись на кадровий потенціал випускників факультету, «Siemens Україна» створила в Донецьку Інженерно-технічний центр, який надає інженерні послуги українським та іноземним замовникам. Сьогодні в ньому працюють 150 випускників Німецького технічного факультету. Щоправда через економічну кризу набору нових спеціалістів цього року не буде.

З одного боку, міжнародна орієнтація факультету - це гарантія його успіху, а з іншого - «ускладнення життя». «Проблем завжди вистачає, бо є німецькі закони і є наші. Порівняти хоча б екзаменаційні плани. В німців кожен факультет має свій такий план, а в нас є один на всіх наказ міністерства про складання іспитів та заліків у вищих навчальних закладах. Такі речі часом дуже важко порівнювати. Або ще приклад: від мене вимагається надіслати зміст тих чи інших учбових дисциплін. Але якщо в німців це 3-5 речень, то в нас це 3-5 сторінок. Тобто, наша технологія управління навчальним процесом принципово відрізняється від їхньої. Саме це створює труднощі. Бо якщо посилаємо туди своїх студентів, то ми маємо відповідати їхнім вимогам, не порушуючи наші. Але бігаємо - вирішуємо. Сьогодні треба крутитися, і це в нас виходить», - розповів Віктор Калашніков.

Часу на розваги обмаль

Крутитися доводиться не тільки викладачам, але й студентам. Хоча в них - свої, студентські труднощі, розповідає Женя: «Чесно кажучи, лінощі часом заважають. Але коли є бажання, то можна і вночі вчитися. Я й сам не безгрішний. Ми все ж таки студенти, хочеться повеселитися. Я раніше в Клубі веселих та кмітливих грав. Але довелося залишити, тому що немає часу - треба вчитися. Я собі так подумав: якщо я в майбутньому буду додому приходити ввечері, то що я скажу своїм дітям? "Слухайте, папа ось тут нову мініатюру написав"? Або: "Ось вам новий жарт"? Вони ж їсти будуть хотіти, а в КВК я їх не нагодую. Головне - отримати добру освіту й добру роботу».

Те, що з двома дипломами - українського та німецького зразка - він дістане справді добру роботу, Женя не має майже жодних сумнівів.

Автор: Ольга Сосницька
Редактор: Володимир Медяний