Дональдові Туску вручили міжнародну премію імені Карла Великого

Міжнародну премію імені Карла Великого присуджують ще з 1950 року. У цьогорічному обґрунтуванні сказано, що польського прем’єра нагороджують як видатного борця за свободу, демократію та права людини. Адже 53-річний Дональд Туск завжди засвідчував себе як переконаний європеєць.

Такий світогляд у нього, ймовірно, сформувався не в останню чергу завдяки його рідному місту Гданську. Європейський та мультинаціональний характер цього міста, сцени визначних подій ХХ століття, мали сильний вплив на молодого Туска. Звідси фактично почалася Друга світова війна, тут комуністи у 1970 році розправилися з робітниками, які протестували, тут зародилася «Солідарність» – рух, який інспірував до падіння «залізної завіси».

Турбулентні 80-ті

Молодий студент-правник Дональд Туск також був учасником цього руху. Після того, як уряд Ярузельського почав переслідувати «Солідарність», майбутній польський прем’єр пізнав низи суспільства: через свою політичну заангажованість він втратив роботу юриста і довелося заробляти на життя, працюючи простим робітником.

Коли 1989 року впав Берлінський мур, Дональд Туск, як і більшість поляків, був щасливим і зворушеним водночас. «Нам, полякам, на очі наверталися сльози. Ми були дуже зворушені, що те, що почала «Солідарність», призвело до щасливого завершення і в інших європейських столицях», - згадував Туск.

Падіння Берлінського муру, а з ним і «залізної завіси» було символічним стартовим пострілом для нового політичного життя Польщі. Вже того ж року Туск заснував партію ліберального спрямування і незабаром пройшов із нею до польського парламенту. Основні тези його політичної програми – розбудова демократії у Польщі і створення вільного ринку.

Шлях до політичного олімпу

Після турбулентної політичної фази 90-х років Туск 2001 року засновує нову партію з назвою «Громадянська платформа». Вона ліберально-консервативного спрямування і європейської орієнтації. 2005 року Туск лише на кілька відсотків програє президентські перегони національно-консервативному Лехові Качиньському. Його зоряний час настав лише через два роки, коли його політична сила отримала перемогу на позачергових парламентських виборах.

«Ми будемо зважати на найважливіше – на свободу кожного поляка. Ми будемо зважати на те, щоб сильніші не завдавали шкоди слабшим. Щоб поляки залишалися гордим і вільним народом серед інших народів Європи», - промовляв Туск, виступаючи перед своїми прибічниками, як тільки стали відомі перші результати голосування.

Він пообіцяв поліпшити стосунки Польщі з її сусідами, передусім з Росією та Німеччиною. Прем’єрство Туска справді знаменувало поворот у польсько-німецьких та польсько-російських відносинах, які за часи правління національно-консервативного уряду Ярослава Качинського були майже замороженими.

Політичні дивіденди

Туск не є людиною голосних слів. Він створює враження скромного, поміркованого політика, що не прагне конфліктів. Його послідовна і направлена на діалог лінія зробила його найпопулярнішим політиком у Польщі. У Брюсселі його теж добре сприймають, і це приносить країні свої дивіденди. Разом із Швецією Польща успішно формує Східну політику ЄС.

На вручення премії імені Карла Великого до Ахена в четвер приїде канцлер Німеччини Ангела Меркель. Участь у церемонії на запрошення Європейської народної партії візьме також колишня прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.

Автори: Бартош Дудек / Христина Ніколайчук

Редактор: Наталя Неділько