Як у Києві судять колишнього очільника МОЗ Криму

Колишній міністр охорони здоров’я анексованого Росією Криму Петро Михальчевський вже рік за ґратами. 60 річного лікаря-хірурга не випускають під заставу через серйозність обвинувачень – згідно з чинним кримінальним кодексом за інкриміновану йому державну зраду йому "світить" до 15 років позбавлення волі. Михальчевський очолив міністерство охорони здоров'я Криму одразу після анексії півострова Росією, але пробув на посаді лише декілька місяців. Тепер суд має визначити, чи була у цьому державна зрада.

Легітимний парламент автономії?

Захист Михальчевського наголошує на тому, що він був призначений міністром легітимним парламентом автономії, обраним ще за українським законодавством. Саме тому адвокати екс-міністра не вважають його роботу у кримському уряді державною зрадою. Формальною зачіпкою захисту є те, що кабмін автономії був сформований ще до того, як Київ оголосив його поза законом.

Докладна хронологія тих буремних днів виглядає так: зранку 27 лютого 2014 року так звана "самооборона Криму" за підтримки російських військових захопила будівлі Верховної ради та Ради міністрів автономії та підняла над ними російські прапори. За кілька годин на екстреному засіданні кримський парламент відправив у відставку голову уряду Анатолія Могильова та призначить на цю посаду Сергія Аксьонова. За два дні у Києві в.о. президента Олександр Турчинов своїм указом визнає це рішення незаконним. Втім, до цього Верховна рада АРК вже встигне сформувати під Аксьонова новий уряд. Міністром охорони здоров’я у нього призначать Петра Михальчевського.

Біографія підсудного: від лікаря до "міністра"

Народжений у Скадовську Херсонської області, Михальчевський з 1980-х років працював у Криму, став відомим хірургом і з 2012 року очолював республіканську лікарню при медичному університеті в Сімферополі. У обвинувальному акті прокуратура Криму стверджує, що "не пізніше 28.02.14 він отримав від невстановлених громадян РФ пропозицію очолити МОЗ АРК і погодився на неї".

Це заперечує захист, вказуючи, що Міхальчевського в законний спосіб призначив на посаду міністра кримський парламент. Сам обвинувачений зазначає, що керуючи МОЗ АРК, а після референдуму 16 березня - міністерством незаконно приєднаної до Росії Республіки Крим - лише забезпечував функціонування мережі закладів охорони здоров’я та їх адаптацію під російське законодавство. "Мій підзахисний займався лікарською діяльністю, в тому числі адміністративною. Він зберігав життя і здоров’я українських громадян, а значить підпадає під захист міжнародного гуманітарного права", - стверджував на засіданні 16 травня Валентин Рибін.

Роль у референдумі

Крім того, прокуратура звинувачує Міхальчевського в організації незаконного референдуму. Згідно з обвинувальним актом, той "у невстановлений час, але не пізніше 16 березня" надав вказівки усім кримським лікарням організувати на своїй території дільниці для голосування, та звітував російській владі про результати. Це також заперечує захист, наводячи листи російських органів влади в Криму, згідно яких організацією референдуму займалися виборчі комісії, до складу яких Михальчевський не входив.

Обвинувачення щодо участі Міхальчевського в організації референдуму базуються і на показі свідків: колишнього головлікаря туберкульозного диспансеру Сімферополя Олега Тимченка та відомого кримськотатарського бізнесмена, власника телеканалу ATR Ленура Іслямова. Перший на засіданні суду 1 лютого стверджував, що голова кримського МОЗу на нарадах рекомендував головним лікарям отримувати російські паспорти та забезпечувати роботу дільниць на референдумі. Щоправда, сам Тимченко у таких нарадах участі не брав, а дізнався про їх зміст від колег, чиї імена в суді не назвав.

Подвійні стандарти зради?

Ще цікавішою є роль в процесі Ленура Іслямова. Ще на стадії слідства він дав свідчення щодо активної ролі Михальчевського в орагнізації референдуму. Однак на допиті в суді 18 лютого заявив, що особисто не знайомий з обвинуваченим, а про його вказівки щодо голосування в лікарнях почув від кримськотатарських лікарів, які розповідали про це журналістам ATR.

Іслямов стверджує, що всі міністри в уряді Криму так чи інакше забезпечували підготовку до референдуму і сприяли окупації. Втім, і сам бізнесмен був членом цього уряду - 4 квітня 2014 року був призначений в.о. віце-прем’єра Республіки Крим вже за російським законодавством. Іслямов стверджує, що його делегував до Ради Міністрів Меджліс для представництва інтересів кримськотатарського народу, а до сфери його компетенцій входили виключно питання комунального господарства. 28 травня 2014 він був звільнений з уряду, невдовзі переїхав до Києва, а в 2015 році був одним із головних ініціаторів так званої "цивільної блокади Криму", за що в РФ оголошений у розшук.

Валентин Рибін вважає факт роботи Іслямова в кримському уряді доказом неправдивості його свідчень. Ще в січні він звернувся до СБУ, вимагаючи притягнутии бізнесмена до відповідальності, однак, за його словами, правоохоронці ігнорують це звернення. Самого Іслямова вже двічі суд викликав для повторного допиту стороною захисту, однак він не з’являвся на засідання.

Переїхав до Києва - під суд

Петро Михальчевський не пересидів Ленура Іслямова в кримському уряді і два тижні. 10 червня 2014 року він подав у відставку після публічних звинувачень Сергія Аксьонова у тому, що в кримських лікарнях вимагають від пацієнтів "благодійні внески", а російська гуманітарна допомога перепродається в аптеках. Проживши в Криму ще понад рік, Михальчевський з родиною переїхав з родиною до Києва, де працював хірургом у приватних клініках аж до арешту у січні 2018 року.

У суді Михальчевський неодноразово просив роз’яснити йому суть обвинувачень, вимагаючи від прокуратури вказати, які саме його дії трактуються згідно статті про державну зраду як "надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України".

12 років за участь у засіданні і корупційний скандал

У практиці Дніпровського суду вже є один досить суворий вирок кримському політику - в листопаді минулого року тут за держзраду до 12 років позбавлення волі засудили колишнього депутата Верховної Ради АРК Василя Ганиша. Ганиш - єдиний депутат кримського парламенту, хто голосував проти проведення референдуму 16 березня. Втім суд вирішив, що своєю участі в іншому засіданні - 11 квітня 2014 року - він забезпечив необхідний кворум і легітимізував ухвалення російської "Конституції Криму".

Процес над Ганишем тривав понад три роки і супроводжувався скандалом  - за заявою його адвоката Андрія Руденка двох прокурорів кримської прокуратури Вадима Букрея та Сергія Хальзева затримали за вимагання хабара. За 45 тисяч доларів ті начебто пропонували змінити статтю обвинувачення з "держради" на більш м’яку "посягання на територіальну цілісність". Обоє прокурорів врешті були звільнені з прокуратури, однак кримінальну справу проти них закрили. Андрій Руденко оскаржує вирок Ганишу, розгляд апеляції триває.

Вибірковий підхід?

"Кримська прокуратура дуже вибірково підходить до відповідальності чиновників. Хтось отримує максимальні терміни, а хтось виходить на свободу і повертається в Крим",- розповідає Руденко DW, натякаючи на іншу справу - Фаруха Камалова, заступника міністра спорту в російському уряді Криму в 2015-2016 роках.

Камалова затримали в лютому 2018 року та звинуватили у держзраді та посяганні на територіальну цілісність. Його також захищав Валентин Рибін і за вісім місяців той самий Дніпровський суд, затвердив угоду Камалова з обвинуваченням - той визнав провину лише у посяганні на територіальну цілісність, отримав умовний термін і повернувся до анексованого півострова.