Дні пам'яті
4 травня 2015 р.8 травня 1945 року. У Європі завершилася Друга світова війна, жертвами якої стали близько 65 мільйонів людей. Німці переживають її завершення як поразку - навіть попри те, що багато хто з них після шести років війни, після загибелі батьків, братів і синів із полегшенням сприймають те, що вона минула. І у зруйнованих містах Німеччини після років бомбардувань люди зітхають з полегкістю. Однак для переважної більшості німців це день поразки. Особливо для солдатів, які у таборах для військовополонених змушені чекати, не знаючи, що трапиться з ними далі. Одних звільнять вже за короткий час, інші ж до десяти років проведуть у радянських таборах.
Для союзників - народів Радянського Союзу, американців, французів, британців, поляків, нідерландців, канадців, бельгійців - 8 травня, день беззастережної капітуляції Вермахту, - це день перемоги. А ще є жертви "третього рейху": євреї, гомосексуали, сінті та роми, комуністи, соціал-демократи, ліберали, відкриті і приховані противники Адольфа Гітлера. Для них 8 травня 1945 року - це день звільнення: із концтаборів, від примусових робіт або життя у підпіллі.
Зміна парадигми
8 травня 1985 року. Федеральний президент Німеччини Ріхард фон Вайцзекер уперше публічно висловив те, що багато хто відчував або навіть знав. 8 травня було днем поразки. Однак із об’єктивної точки зору це був день визволення. Німці - хотіли вони цього чи ні - позбулися націонал-соціалістичної диктатури, позбулися Адольфа Гітлера і Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, позбулися жахів знищення євреїв, позбулися страху. Закінчення війни припинило вбивства - як на фронті, так і в концтаборах.
Німеччина була переможеною, але вона мала - вже через декілька років після жахіть гітлерівського варварства - шанс на життя у свободі, на життя у демократії. Принаймні на Заході, адже на Сході виникла НДР - соціалістична "братська країна" Радянського Союзу без демократичних прав і свобод. Аж до того часу, поки обидві німецькі держави не возз’єдналися у жовтні 1990 року.
Нове самоусвідомлення
8 травня 2015 року. 70 років після завершення війни. Сьогодні возз'єднана Німеччина вважається однією з найбільш розвинених країн світу. Вона, з її демократією і соціально спрямованою, але при цьому надзвичайно успішною в економічному сенсі, суспільною моделлю, приваблює людей в усьому світі. І впродовж останнього десятиліття вона також вчиться мати справу з тим, що вона є важливою, що на неї зважають, що вона має виконувати провідну роль у Європі і дуже важливу роль у світі. До речі, рідко у військовому сенсі - однак це вже стало однією зі складових, - але передусім у політичному й економічному.
Німеччина поводиться не хвалькувато, але дедалі більш впевнено в собі. За це її критикують у такий спосіб, який боляче зачіпає німців, що прагнуть консенсусу. Але вони змушені будуть вчитися із цим жити.
Завершення і відправна точка
До 8 травня DW згадує про Другу світову війну. Про кінець жахливих смертей. Ми згадуємо, але й дивимося - 70 років потому - на Німеччину і її розвиток. На її поводження із поступовим зникненням спогадів. Чи плин часу привнесе щось на кшталт нормальності у ставлення німців до історії. Чи сприймають нині німці цей день як день звільнення - і передусім, чому. Спогад про 8 травня 1945 року став для нас приводом поглянути на Німеччину тоді, але ще більше на Німеччину сьогодні.