Дипломатичний марафон Франсуа Олланда

Такого щільного графіка поїздок у французького президента не було давно. З Обамою, Туском, Кемероном, Меркель і Путіним французький президент зустрічається, щоб створити міжнародну коаліцію для боротьби з джихадистами, яким Париж оголосив війну.

При цьому - попри насичений візитами тиждень - Олланд ніколи ще не виглядав таким самотнім. Хоча європейські столиці і розфарбували свої пам'ятники у французькі триколори відразу після паризьких терактів, коли зайшлося про удари по позиціях терористичного угрупування "Ісламська держава" (ІД), рядові французи відчули, що солідарність з Парижем поки існує тільки на словах.

Розходження в інтересах

Як військовий лідер президент Франції зарекомендував себе ще в 2013 році під час операції французьких збройних сил "Сервал" проти ісламістів у Малі. Тепер же від нього вимагають продемонструвати дипломатичні якості - йому доводиться виступати посередником під час формування табору союзників. Хоча Рада Безпеки ООН і схвалила запропоновану Парижем резолюцію, Франсуа Олланд намагається ще й особисто переконати глав світових держав у необхідності спільного удару по терористах.

Французький політолог, професор університету Ренна Сесіль Весьє вважає, що бажання Олланда працювати разом з Європою, Вашингтоном і Москвою зрозуміло. Проте, відзначає експерт, навіть якщо в результаті співпраці з Росією Франція зможе відстежувати, по яких цілях завдає своїх авіаударів Москва в Сирії, справжнім партнером Кремль для неї все одно не стане.

"Росія не приховує, що хоче, щоб, з одного боку, з нею рахувалися, а з іншого - щоб були зняті санкції. Але провокації в повітряному просторі і незліченна кількість брехні з приводу Криму й України змушують нас сумніватися в можливому партнерстві. Занадто сильним залишився осад після втрати довіри ", - пояснює Сесіль Весьє.

Фахівець з міжнародних відносин з Вашингтона Джеймс Дентон, видавець і головний редактор журналу World Affairs, також вважає, що Парижу не варто надто довіряти Москві. За його словами, цілі Кремля і Заходу не збігаються, і залишається сподіватися, що Олланд, Обама і їхні європейські союзники не тільки не піддадуться спокусі "ілюзорних вигод від співпраці з Москвою", але й не будуть залякані "порожніми хвастощами, які лунають після того, як Туреччина збила російський Су-24, який, ймовірно, порушив повітряний простір країни-члена НАТО".

Один в Європі не воїн

На даний момент Франція - єдина європейська країна, яка завдає авіаударів по позиціях джихадистів ІД в Сирії. При цьому вона вже однозначно заявила, що самій із терористами їй не впоратися. Саме тому французи надають величезного значення міжнародному турне Олланда: вони чекають, як на практиці буде застосовуватися стаття 42/7 Лісабонських угод. Ця стаття передбачає, що в разі агресії проти однієї з країн ЄС інші держави повинні підтримати її "всіма наявними в них способами".

Поки ж у Франції вважають, що ідея європейської єдності в питанні боротьби з тероризмом працює погано. Французький письменник і журналіст Ян Муакс з гіркою іронією зазначає, що "джихадисти виявилися більшими європейцями, ніж самі європейці, адже вони отримали більше користі від Європи, ніж ми".

Так, наприклад, через відкриті кордони всередині Шенгенської зони загиблий під час спецоперації в Сен-Дені організатор паризьких терактів Абдельхамід Абауд зміг без проблем виїхати з Бельгії в Сирію, де він воював у лавах ІД, а потім через Грецію потрапити під виглядом біженця у Францію. "При цьому коли нам потрібна Європа, щоб забезпечити свою безпеку, Європи просто немає", - заявив Ян Муакс через тиждень після терактів в ефірі телеканалу France 2.

У пошуках союзників

Першим з європейських політиків, що запропонували Франції конкретну допомогу, став британський прем'єр-міністр Девід Кемерон, який після зустрічі з Олландом заявив, що винищувачі-бомбардувальники Tornado британських Королівських ВПС готові взяти участь в авіаударах по позиціях ІД ще до Різдва (25 грудня). Великобританія повинна "діяти, як Черчілль, а не як Чемберлен", заявив глава британського уряду. Чемберлен, на відміну від Вінстона Черчілля, підтримував політику умиротворення агресора, яка, як відомо, закінчилася Другою світовою війною. Правда, саме Кемерона, а не главу лейбористів Джеремі Корбіна, який закликав Великобританію відмовитися від бомбардувань джихадистів в Сирії, ще має підтримати британський парламент.

Джеймс Дентон при цьому зазначає, що успіх дипломатичного марафону Франсуа Олланда можна буде виміряти тим, "наскільки західні демократії визнають, що вони пов'язані спільною історією, цінностями і долею". "Тільки їхня загальна відданість боротьбі проти тиранії, агресії і гноблення - неважливо, чи з боку ІД, чи Кремля, - ​​зможе надовго забезпечити їм безпеку і процвітання", - наголошує вашингтонський експерт.