Держава і мистецтво
23 січня 2013 р.
Картина Томаса Кільпперса "Брандт-Ґійом" у великому форматі знайома чи не кожному німцю. Вона базується на знаменитій світлині, на якій зображений колишній канцлер Віллі Брандт та його співробітник Ґюнтер Ґійом. Особистий референт канцлера нашіптує на вухо Брандту інформацію по темі. Пізніше Ґійома викрили як ендеерівського шпигуна. Це стало однією з причин відставки Брандта у 1974 році. Символічний твір мистецтва Томас Кільппер нашкрябав на лінолеумі, що вкривав підлогу колишнього Міністерства держбезпеки (Штазі). Сьогодні ця робота висить у міністерстві економічної співпраці, колишньому відомстві канцлера в Бонні.
Мистецтво на тему німецької історії
Полотно "Брандт-Ґійом" є типовим для боннської виставки "Лише тут" ("Nur hier"), яка триває у Федеральній виставковій залі. Саме за ініціативою канцлера Брандта у 70-х роках держава теж почала збирати мистецькі твори. Відтоді комісії із закупівлі, склад яких кожні кілька років змінювався, назбирав близько 1500 робіт. Відомі куратори, керівники музеїв та інші знавці мистецтва поповнювали колекцію за своїми індивідуальними смаками і не мусили підкорятися жодній державній настанові.
Розпорошені по світу
Особливе у цій виставці: зазвичай ці об'єкти мистецтва зберігаються на складі або стоять у міністерствах, німецьких посольствах у всьому світі та всіляких громадських закладах. Частину колекції передано в оренду – музеям у довгострокове користування. Закупівельний бюджет мистецької комісії не є великим. На 5-річний період в її розпорядженні лише трохи більше 2 мільйонів євро. А це, зважаючи на шалений злет цін на ринку, надзвичайно мало. Закупівлі здійснюють виключно на ярмарках у Німеччині або за кордоном, у тому числі для того, щоб цим демонструвати відкритість і прозорість.
Однак Сузанне Кляйне з Федеральної виставкової зали, яка є куратором нинішнього показу, вважає, що в маленькому бюджеті є свій шанс: "Маленький бюджет покупців – це не вада, а радше, навпаки, везіння – це змушує комісію йти до низів і дивитися, що там відбувається". Тому в колекції не натрапиш на визначні імена західнонімецького післявоєнного мистецтва. Якщо тут і є митці на кшталт Ґергарда Ріхтера, Ґеорґа Базеліца або Ансельма Кіфера, то в маленьких роботах, здебільшого на папері.
Жорстких приписів відбору об'єктів не існує. І все ж члени закупівельної комісії, звичайно, знають, для кого вони купують. Тож не дивно, що багато робіт присвячені історії Німеччини. Це не завжди настільки явно, як у картині "Бранд-Ґійом". "Найголовнішим критерієм вибору є не лише сучасне значення роботи, а потенціал позачасової значущості",- каже Анне-Марі Бонне, член комісії.
Зацікавленість історією – не рідкість і серед сучасних митців. Еке Бонк, наприклад, робить світлову проекцію відомого ендеерівського автомобіля "трабант", лакованого густо-чорною фарбою. В такому виконанні ця машина в колишній Східній Німеччині не зустрічалася. Це – уособлення мрій та надій багатьох громадян НДР. А затемнені шибки символізують силу німецької комуністичної системи та її спецслужб.
Вражає і робота Петера Резеля. На два старих телефонних столики він поклав берлінські телефонні книги 1941 та 1945 років. Актуальніша з двох книг – щонайменше удвічі тонша. Цією простою та водночас потужною інсталяцією Резель привертає увагу до страшенних людських втрат під час Другої світової війни.
Чутливе поводження з мистецтвом
В Бонні показано лише маленьку частинку багатогранної державної колекції, в якої немає певного централізованого місця дислокації. А яким чином мистецькі об'єкти потрапляють до німецьких дипломатичних представництв? "Посли мають вільний доступ до робіт, якщо їм щось подобається, вони можуть вивішувати або виставляти їх у своїх будівлях",- пояснює Роза Шмітт-Нойбауер, керівниця закупівельної комісії.
Звичайно, не слід забувати про певні критерії. В ісламській країні, наприклад, вимагається вкрай чутливе поводження із зеленою фарбою. Роботи, що зображають оголене жіноче тіло, там також не можна виставляти, розповідає Шмітт-Нойбауер. У кожному конкретному випадку, коли йдеться про твір для колекції, треба перевіряти: від моменту придбання на виставці-ярмарку до розміщення в громадській будівлі.