Навіть повалений Ленін продовжує поляризувати
2 грудня 2016 р.
Інститут національної пам’яті звітує, що декомунізація в Україні завершена на 99 відсотків: перейменували 987 населених пунктів з назвами комуністичної доби та прибрали з публічного простору півтори тисячі пам’ятників Леніну і більшовикам. Це відомство створило своєрідні декомунізаційні рейтинги, де лідирує Донецька область. Там перейменовано 109 населених пунктів як на підконтрольній, так і на непідконтрольній уряду території. Також у цьому рейтингу Харківська область (103 населених пункти), Дніпропетровська (97) та Одеська (68). Навіть в окупованому Криму перейменували 74 міст та сіл, повернувши їм, за ініціативою кримського Меджлісу, історичні кримськотатарські назви. Однак постанова про це набере чинності з моменту де окупації півострова. "Найбільше потрапило під декомунізацію селищ, названих на честь Володимира Леніна, Григорія Петровського, Сергія Кірова та Василя Чапаєва", - сказав DW начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
Радикальні методи сприймають не всі
Водночас, навіть після завершення формальної частини декомунізації, суспільство залишається поляризованим щодо поглядів на комуністичне минуле. Як свідчать дані нещодавнього опитування Соціологічної групи "Рейтинг", 48 відсотків українців підтримує декомунізацію, 36 залишаються її опонентами, 16 відсотків досі не визначилося зі своєю позицією. Найбільше не підтримують заборону комуністичної ідеології жителі східних областей України. Навіть ставлення до пам’ятників Володимиру Леніну, вже після повалення всіх монументів "вождеві пролетаріату", залишається неоднозначним: 41 відсоток респондентів підтримують ініціативу демонтажу всіх пам'ятників Леніну в Україні, але майже половина респондентів виступають проти цієї ініціативи. Ставлення до ініціативи перейменування радянських назв міст і вулиць в Україні ще більш критичне. В цілому її скоріше не підтримують 57 відсотків опитаних, підтримують - 35. Найбільше прихильників декомунізації на Заході та у Центрі України.
Критики радикальної декомунізації залишаються при своїй думці: все відбувається надто швидко, що лише розколює суспільство. "Декомунізація передусім - це переосмислення історії. Воно має спочатку відбутися у свідомості. Нас же змушують тепер тими самими методами, як колись комуністи, варварськими необдуманими насильницькими методами все змінити. Це не правильно", - вважає, зокрема, головний редактор журналу "Антиквар" Анна Шерман.
"Позови нас не зупинять"
Незгода частини суспільства виливається у судові позови громадян та міських та селищних рад, щодо повернення старих назв їхнім населеним пунктам. Нині Вищий адміністративний суд України розглядає 23 позови від громадян і органів місцевого самоврядування, які не задоволені новими назвами своїх населених пунктів. Щодо чотирьох з них вже є постанова суду про те, аби залишити перейменування у силі. Зокрема, вже відому на всю Україну назву міста Горішні Плавні, яку місцеві жителі хотіли скасувати, повернувши назву Комсомольськ, суд залишив незмінною.
Інституті національної пам’яті спротив частини населення не бентежить: "Результати є, незважаючи на те, що не всім це подобається. Люди спрощено сприймають своє право на ініціювання перейменувань, не враховуючи законів. Ми їм це пояснюємо. Всі судові справи провальні, бо підстав переглядати результати декомунізації насправді немає", - констатує Богдан Короленко.
Леніни на окупованих територіях - у безпеці
Окрім перейменувань, процес декомунізації ще й включав демонтаж пам’ятників керівникам компартії, вищих органів влади СРСР, особам, які причетні до Голодомору в Україні та всієї комуністичної символіки. За цей час в країні демонтовано більше півтори тисячі пам’ятників та пам’ятних знаків. "Всі пам’ятники Леніну прибрані з публічного простору. На непідконтрольних територіях залишилося лише до 300 монументів комуністичної доби", - сказав DW співробітник Інституту національної пам’яті Павло Подобєд. За його словами, всіма демонтованими пам’ятниками розпоряджається місцева влада, яка і вирішує, чи здати їх на металобрухт, чи створити музей тоталітарної спадщини. Подібні музеї вже є у Херсонській області, а також у Києві.
Багато радянських символів залишається в київському метрополітені. Досі там не демонтовані барельєфи більшовицьких керівників чи п’ятикутні зірки. "Там проблематичний демонтаж, бо комуністична символіка є на ліхтарях чи вентиляційних каналах і її треба чимось замінити. Але однозначно це все має бути прибране, бо цього вимагає закон", - наполягає Подобєд.
Що робити із соцреалізмом?
Водночас мистецтвознавці вказують на те, що демонтувати "під нуль" всі пам’ятки комуністичного періоду неприпустимо. Адже це частина історії, де є об’єкти, що мають історико-культурну цінність. "В ході цієї кампанію можуть постраждати пам’ятки, які дійсно мають художню цінність. Але з приводу цього немає професійної дискусії, ніхто не обговорює методів демонтажу, музеєфікації цих предметів. А повинні були б бути дискусії з залученням фахівців, громадськості", - переконана Анна Шерман.
Натомість в Інституті національної пам’яті наполягають, що інвентаризацію пам’ятників і комуністичних символів представники місцевої влади проводили з урахуванням експертних думок. Зокрема у Києві таку експертизу проводила комісія при департаменті містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, куди входили мистецтвознавці, головний архітектор Києва, історики. "Таких об’єктів, які мають історико-культурну чи художню цінність виявилося у Києві десь 2%. Це в межах статистичної похибки. Всі інші скульптури банальна штамповка", - зазначив Подобєд
У майбутнє - через минуле
Історик Олександр Зінченко впевнений, що справжня декомунізація в Україні лише починається. На його переконання, нині завершилося виконання положень закону, однак процес декомунізації мав на меті спровокувати суспільний діалог про історичне минуле України, аби країна не повторювала історичних помилок. "В українському суспільстві не сформована потреба рефлексії над минулим. Декомунізація дозволяє інтенсифікувати діалог з минулим, аби в українців було майбутнє. Все тільки починається", - каже історик. На його думку, після перейменування міст і вулиць та знесення пам’ятників державі слід подбати про відповідні історичні програми в інтернеті та на телебаченні, де будуть ставитися важливі суспільні питання, пов’язані з історією. Олександр Зінченко впевнений, що суспільний процес декомунізації в Україні триватиме від 15 до 20 років.