За декомунізацію взявся Конституційний суд

Конституційний Суд України розпочав розгляд в формі письмового провадження подання про відповідність Конституції закону про декомунізацію. Автори подання, переважно депутати від "Опозиційного блоку", вважають закон таким, що порушує три статті української Конституції: про заборону цензури, права на свободу слова і вільні збирання, а також права на зберігання та поширення інформації.

"Відновлення історичної справедливості"

Закон України про декомунізацію набув чинності 21 травня 2015 року одночасно з трьома іншими законами, які визначають правовий статус борців за незалежність України в 20-му столітті, особливості святкування перемоги над нацизмом "з урахуванням злочинності комуністичного режиму", а також регулюють доступ до архівів репресивних органів комуністів у 1917 - 1991 роках.

Він передбачає заборону на публічне заперечення злочинного характеру як комуністичного, так і нацистського тоталітарних режимів, "публічне використання і пропаганду їхньої символіки, усунення загрози суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України, а також встановлення історичної справедливості".

До символіки згаданих режимів віднесли гімни, герби, прапори, гасла і зображення, а також різні пам'ятні знаки діячам компартії СРСР і радянської влади, назви вулиць, міст і інших адміністративних одиниць. Спікер Верховної Ради України Андрій Парубій 11 листопада заявив, що в рамках декомунізації в Україні перейменовані 987 міст і сіл, більше 50 тисяч вулиць, демонтовані 1320 пам'ятників Володимиру Леніну і сотні інших, пов'язаних з тоталітарним режимом.

Опір на місцях

Ці процеси не обійшлися без ускладнень і породили запеклі дискусії в суспільстві, особливо на півдні та південному сході України. Після палких суперечок колишній Дніпропетровськ отримав нову назву - Дніпро, а Кіровоград в центральній частині країни був перейменований в Кропивницький, на ім'я уродженця цієї місцевості, класика українського театру Марка Кропивницького. Парламент України готується до перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей, адже для цього необхідно внести зміни в Конституцію.

Практично цілковита відсутність дискусій щодо втілення в життя закону про декомунізацію спостерігалася лише на заході України, де перейменування вулиць і населених пунктів, а також знос пам'ятників комуністичним ватажкам відбулися ще в 90-ті роки минулого століття з ініціативи переважної більшості місцевих жителів.

Одним із найскандальніших був опір місцевої влади перейменуванню міста Комсомольська Полтавської області, побудованого на початку 1960-х років разом з гірничозбагачувальним комбінатом. Поверненню місту старовинної назви цієї місцевості - Горішні Плавні - активно чинила опір місцева влада, яка вивела минулої весни на мітинг протесту 300 осіб і безуспішно намагалася оскаржити перейменування в суді. У жовтні цього року були демонтовані відновлені на гроші сільського бюджету селища Кубей, Одеської області, кілька пам'ятників радянським вождям Володимиру Леніну і Михайлові Калініну в інших містечках Одещини.

Оскарження закону в суді

Найбільше обурення декомунізацією висловлюють політики лівих поглядів та депутати від партії "Опозиційний блок" (ОБ), де домінують колишні члени Партії регіонів. Попри те, що раніше Конституційний суд відмовився розглядати законність перейменування Дніпропетровська, в травні група депутатів від ОБ за підтримки декількох колег від інших політичних сил спрямувала до Конституційного суду подання про невідповідність закону щодо декомунізації українській Конституції.

Один з авторів подання, депутат від ОБ Микола Скорик в інтерв'ю DW сказав, що для цієї ініціативи депутати бачили юридичні і морально-етичні підстави. "З юридичної точки зору, про перейменування слід питати громадян України. А з моральної точки зору, я вважаю, що в радянські часи не все було так погано, як малюють нинішні керівники і так звані історики, і що кожен народ повинен пам'ятати свою історію, а не створювати нову кожного разу", - сказав Скорик.

Він мало сподівається на визнання судом декомунізації неконституційною, але каже, що її, мовляв, все одно незабаром буде скасовано: "Після повернення до влади ми припинимо всі ці знущання над історією нашої країни, і ці часи вже не за горами".

Критика правозахисників

Підписанти конституційного подання вказують, що закон про декомунізацію засудила Венеціанська комісія Ради Європи. З критикою закону в травні цього року виступила і виконавча директорка правозахисної організації Amnesty International Україна Оксана Покальчук. "У даному випадку цей закон є таким, що порушує права людини", - заявила правозахисниця.

Проте директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович упевнений, що опір декомунізації є наслідком викривленого історичного мислення і ігноруванням трагічних подій радянського періоду історії України. "Ідеться ж не про те, щоби придумати кращу назву топоніма, а залишають топоніми, які апелюють до радянського минулого і утримують ментальний зв'язок з Росією", - сказав В'ятрович в інтерв'ю DW.