Гуманітарна допомога
4 грудня 2012 р."Крамниця самаритянина" в невеличкому південно-німецькому селі Бернау поблизу швейцарського кордону. Магазин, який торгує вживаними речами, перед Різдвом перетворюється на своєрідний центр допомоги для України. От уже третій рік місцеві мешканці зносять сюди різдвяні дарунки, які потім надсилають українським сиротам, пенсіонерам, незаможним родинам та ромським таборам.
59-річна власниця крамниці Елізабет Кайзер не втомлюється збирати пожертви для України. Аби змотивувати односельчан до участі в акції, вона власним коштом надрукувала тисячу запрошень. Таку листівку можна покласти в пакет, написавши на ній вітання для українського одержувача гуманітарної допомоги з Німеччини. Може, обдарований відпише. Щоправда, сама Кайзер поштівок від українців ще не одержувала.
Пакувати треба надійно
Як розповідає господиня, діти й дорослі приносять одяг, взуття, білизну, книги. Попри те, що йдеться про вживані речі, вони зберегли свою якість, запевняє Кайзер. Принесене добро розкладають у ящики з-під бананів. Упаковка не зовсім різдвяна, але ж дарунки долатимуть довгу дорогу. Пакувати треба надійно. У дитячих гостинцях можна знайти ласощі, іграшки, зубні щітки. Пенсіонерам кладуть їжу, шкарпетки, шалики.
До кінця листопада власниця "Крамниці самаритянина" зібрала близько сотні ящиків. Їх вона незабаром передасть благодійному товариству "Сайнледеле", котре й привезе гуманітарну допомогу в Україну. Щоб допомога потрапляла за призначенням, а не на "чорний" ринок, потік дарів розподіляють координатори на місцях.
Виховна акція
Акція "Різдвяний пакунок" – також виховна, вважає Кайзер. Мами, прийшовши до крамниці, пояснюють малюкам: діти в України не завжди мають те, що вони. "Часто це перше зіткнення з бідністю інших дітей", - констатує господиня. Деякі дітлахи настільки розчулюються, що віддають власні іграшки. Беруть участь і люди, котрі не мають дітей. Є й щорічні "донори".
Кайзер знає про Україну не лише з новин. Торік вона особисто там побувала. "Це величезна країна з багатьма суперечностями: великим багатством, але ще більшою бідністю, - ділиться враженнями жінка. - Раніше люди не могли багато чого купити, а зараз там є майже все, хоча якість зовсім не така хороша, як у Німеччині. Сумно, коли люди бачать у вітринах речі, та не мають грошей, щоб їх купити".
Ініціатива Елізабет Кайзер – не єдина в Німеччині, яка досі відправляє до України гуманітарну допомогу. В інтернеті знайшлися десятки подібних акцій. За ними, як правило, стоять благодійні організації та церковні товариства. Окрім України, частують Румунію й Молдову. Торік одна з найбільших німецьких громадських організацій "Круглий стіл" зібрала 62 тисячі пакунків для цих трьох країн.