Цікаві факти про Нобелівську премію
7 жовтня 2019 р.Нобелівську премію з медицини 2019 року присуджено міжнародній команді науковців - дослідникам клітин Вільяму Кейліну та Греггу Семенсі зі США, а також їхньому британському колезі Пітеру Реткліффу. Науковців відзначили за їхні дослідження того, як клітини пристосовуються до різного вмісту кисню у повітрі, повідомив у понеділок, 7 жовтня, Нобелівський комітет у Стокгольмі. У комітеті наголошують, що дослідження лауреатів відіграють, зокрема, важливу роль у боротьбі з раком.
Саме дослідження у сфері терапії раку останніми роками перебувають у фокусі уваги Нобелівського комітету. Торік премію отримали Джеймс Еллісон із США і Тасуку Хондзьо з Японії. Науковцям вдалося знайти спосіб за певних умов активувати імунітет людини для знищення ракових клітин.
Глобалізація і емансипація
Нобелівська премія з медицини цього року присуджується вже 109 рік поспіль. При цьому дедалі частіше відзнаку отримують міжнародні команди науковців. Згідно з правилами комітету, отримати премію можуть до трьох науковців, які разом досліджували певну проблему. Цьогорічна відзнака стала вже 37-им випадком, коли нагороджують одразу трьох лауреатів. 33 рази премію вручали двом науковцям, 39 разів вона діставалася одному.
Попри тренд на посилення ролі міжнародних досліджень, поки що мало що міняється з гендерної точки зору. З 219 лауреатів Нобелівської премії з медицини лише 12 - жінки. Це цілком вписується в загальну картину: досі лауреатами Нобелівської премії ставали 856 чоловіків і 52 жінки. Хоча певна тенденція до збільшення кількості жінок все ж таки є. Якщо в минулому жінки подекуди взагалі залишалися без відзнак, впродовж останнього десятиліття щороку відзначають пересічно двох жінок.
Найвідомішою в історії Нобелівської премії жінкою залишається Марія Кюрі, яка отримувала найпрестижнішу наукову відзнаку двічі. У 1903 році француженка польського походження отримала Нобелівську премію з фізики за дослідження явища радіації, а у 1911-му - з хімії за відкриття елементів радію та полонію.
Двічі лауреати
Крім Марії Кюрі, ще троє науковців двічі ставали лауреатами Нобелівської премії. Американський фізик Джон Бардін отримав її у 1956 році за винахід транзистора і вдруге у 1972-му за розробку теорії надпровідності - властивості деяких твердих тіл пропускати електричний струм без опору. Англійцю Фредерику Сенгеру двічі присуджували Нобелівську премію з хімії - у 1958-му за встановлення структури інсуліну та у 1980-му за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, зокрема рекомбінантних ДНК.
Дві премії у дещо незвичній комбінації отримав американський хімік Лайнус Карл Полінг - у 1954 році з хімії, а 1962-го - премію миру. Полінг був активним противником проведення випробувань ядерної зброї.
Середній вік 55+
Середній вік нагороджених Нобелівською премією в усіх шести номінаціях - 59 років. Дещо молодші лауреати премій з природничих дисциплін: серед хіміків та медиків це 58 років. Наймолодшими лауреатами є фізики, яким на момент нагородження у середньому 55 років.
Наймолодшою лауреаткою в історії премії стала 17-річна правозахисниця Малала Юсуфзай з Пакистану, яка отримала Нобелівську премію миру разом з Кайлашем Сатьяртхі з Індії. Юсуфзай відома на весь світ безстрашною боротьбою за права жінок у регіоні, де домінують ісламісти з руху "Талібан".
Натомість серед науковців наймолодшим, хто отримав премію, став 25-літній фізик Вільям Лоуренс Брегг у 1915 році. Найстаршими - американці Леонід Гурвіч та Ллойд Шеплі. Коли їх нагородили преміями з економіки у 2007 році, їм було 90 та 89 років. Загалом саме економісти, як правило, є найстаршими лауреатами, середній вік на момент нагородження - 67 років.
Наукова династія Кюрі
За понад сто років історії Нобелівської премії шість разів лауреатами ставали діти науковців, відзначених раніше. Ще в одному випадку науковець був відзначений одночасно зі своїм батьком. Йдеться про вже згаданого фізика Вільяма Лоуренса Брегга, який 1915 року отримав премію разом зі своїм батьком Вільямом Генрі Бреггом.
П'ять разів нагородження Нобелівською премією представників різних поколінь припадало на одну династію науковців - родину Кюрі. Двічі премію отримувала Марія Кюрі: 1903 року з фізики разом зі своїм чоловіком П'єром, а також 1911 року з хімії. Її найстарша дочка Ірен 1935 року отримала "Нобеля" з хімії разом зі своїм чоловіком П'єром Жоліо. Молодша сестра Ірен - Єва Кюрі - згодом вийшла заміж за Генрі Річардсона Лабусі, який 1965 року отримав Нобелівську премію як очільник ЮНІСЕФ.
Коли лауреат невиїзний
Лауреатів Нобелівської премії називають у жовтні, а вручення премій щороку відбувається в Осло 10 грудня, у день смерті Альфреда Нобеля. В історії премії не раз бувало так, що лауреати не змогли особисто прибути на вручення. Як правило, йдеться про тих, кого відзначили Нобелівською премією миру. Нерідко цю відзнаку отримують "невиїзні" борці з авторитарними режимами. 1936 року на церемонію до столиці Норвегії не зміг приїхати німецький журналіст і пацифіст Карл фон Осецький, який перебував у нацистському концентраційному таборі. 1975 року замість радянського дисидента Андрія Сахарова отримувати премію приїхала його дружина Олена Боннер.
1983 року польський дисидент і профспілковий лідер Лех Валенса не поїхав до Осло, побоюючись, що польська комуністична влада не впустить його назад до Польщі. 1991 року з тих самих міркувань не прибула на вручення премії опозиційна лідерка М'янми Аун Сан Су Чжи. 2010 року китайський правозахисник Лю Сяобо не зміг приїхати, бо перебував у в’язниці. 2009 року його засудили до 11 років тюрми за "підбурювання до повалення влади". 2017 року Лю Сяобо помер від раку печінки. Китайська влада не дала дисиденту можливість виїхати за кордон на лікування.
Відмови від премії
Лауреати Нобелівської премії миру Лє Дих Тхо та з літератури Жан-Поль Сартр відмовилися прийняти нагороди. Французький філософ і письменник Сартр узагалі відкидав будь-які офіційні відзнаки, а в'єтнамський політик Дих Тхо 1973 року мотивував свою відмову тим, що на його батьківщині триває громадянська війна.
Німецьким науковцям за часів націонал-соціалізму було заборонено приймати цю нагороду. У результаті без Нобелівської премії залишилися у 1938 та 1939 роках хіміки Рихард Кун та Адольф Бутенандт, а також Ґергард Домаґк - лауреат Нобелівської премії з медицини 1939 року. Після завершення Другої світової війни вони все ж таки отримали дипломи та медалі, однак не фінансову частину нагороди.
І нарешті про гроші
Призові у кожній номінації становлять дев’ять мільйонів шведських крон, що в перерахунку дорівнює приблизно 830 тисячам євро. З 2001 по 2011 рік призові становили 10 мільйонів крон, а з 2012 по 2016 - вісім мільйонів. Призовий фонд варіюється у залежності від ситуації на фінансових ринках, адже гроші, які заповів на премію Альфред Нобель вкладені значною мірою в цінні папери, дохідність яких залежить від фінансових ринків.
На відміну від інших категорій, премія з економіки виплачується не з нобелівського фонду, а з коштів Центрального банку Швеції. Вручення нагороди з економіки відбувається не в Осло, а в Стокгольмі. Номінація з економічної науки з'явилася значно пізніше за інші - лише 1969 року. У заповіті Альфреда Нобеля її не було, тому вона називається не "Нобелівською премією", а "премією у пам’ять про Альфреда Нобеля".