Малий острів з великими проблемами

Кіпр стала першою країною, котра головуватиме в ЄС тоді, коли її рятуватиме європейська фінансова допомога. Нещодавно кіпрський уряд офіційно попросив про допомогу. Подібно до Іспанії, острівна держава має насамперед проблеми з банками. Фінансово-кредитні інститути по вуха загрузли в боргах. Яніс Еммануілідіс, експерт брюссельського центру European Policy Centre, говорить про «сильну пов'язаність Кіпру з Грецією, зокрема, у банківському секторі. Кіпрські банки мусять рахуватися з величезними втратами через реструктуризацію грецьких боргів». Утім, подробиці, насамперед щодо обсягу допомоги та умов її надання, поки що не з'ясували.

Гроші з Москви

Кіпр ще кілька місяців тому вже одержав підтримку. Щоправда, не від Євросоюзу. У грудні 2,5 мільярда євро йому надала Росія. Допомогу від третьої сторони ЄС розглядає не дуже охоче, побоюючись, що країна, яка позичає гроші, потрапить у залежність від кредитора. Натомість кіпрський європарламентарій Іоанніс Касулідес такої небезпеки не бачить. Представник табору християнських демократів 2008 року програв президентські вибори своєму супернику, комуністу Дімітрісу Крістофіасу.

«Хоча я й політичний суперник президента Крістофіаса, а також дуже часто критикую його політику, я не вірю, що ця позика давалася за умови якоїсь послуги у відповідь», - каже Касулідес. Чому тоді російська допомога? Яніс Еммануілідіс пояснює це столітніми історично-культурними відносинами та спільною християнською православною традицією, а також економічними інтересами. «Є російські інвестори, які вклали гроші в Кіпр, які також розмістили свої фінанси у кіпрському банківському секторі. Тому є вагомі причини, чому Москва надала допомогу Кіпру», - пояснює Еммануілідіс.

Заморожені переговори з Туреччиною

Унікальність кіпрського головування в ЄС полягає не лише в тому, що на чолі європейської спільноти півроку перебуватиме держава, яку рятують від банкрутства, і якою керує президент-комуніст. Кіпр – це єдина країна ЄС, котра не є цілісною. З точки зору юридичних формальностей, весь Кіпр 2004 року вступив до ЄС, але фактично це стосується тільки грецькомовної південної частини острова. Північну частину 1974 року зайняли турецькі війська, там було проголошено Турецьку Республіку Північного Кіпру, незалежність якої визнала тільки Анкара. Водночас Туреччина не визнає Республіку Кіпр, розташовану на півдні острова.

Конфлікт досі, попри численні спроби переговорів, не залагоджено. Прямі наслідки цієї політики відчуватимуться і під час кіпрського головування в ЄС. Анкара, котра давно прагне приєднатися до Євросоюзу, має намір бойкотувати всі засідання Ради міністрів ЄС, які її стосуватимуться. На думку президента Європарламенту Мартіна Шульца, це неприйнятний стан. «Не може бути, що країна, яка хоче в ЄС, каже: «Іншу державу, яка вже є членом ЄС, ми не визнаємо. А якщо ця країна головує в ЄС, то ми припиняємо всю нашу активність», - зауважив Шульц.

Далекосяжна мета – об’єднання

Але Євросоюз тут не може примусити Туреччину. Кіпрський європарламентарій Іоанніс Касулідес сприймає це спокійно: «Це їхнє рішення. Я вважаю, що це їм зашкодить, але це їхні справи. Натомість кіпрський президент Крістофіас вбачає небезпеку в ситуації з блокуванням головування його країни в ЄС. Нещодавно під час одного з візитів до Брюсселя він пообіцяв «продовжувати діалог заради пошуку рішень для кіпрської проблеми також і під час головування в ЄС, якщо, звісно, інша сторона цього теж хотітиме». А якщо дипломатичні відносини загостряться? «Якщо Туреччина почне вживати якихось заходів, ознак чого ми поки що не бачимо, тоді, звісно, ЄС буде на боці Кіпру», - запевнив Крістофіаса президент Європарламенту Мартін Шульц. Водночас він закликав не перебільшувати. «Ми всі дуже зацікавлені у тому, щоб вийти на рівень конструктивної співпраці з Туреччиною», - запевнив президент Європарламенту.

Президент Крістофіас у Брюсселі знову наголосив, що метою спроб налагодження діалогу з турецькою стороною є «возз'єднання держави й народу». Останньою серйозною спробою досягти цього був план Кофі Аннана 2004 року. Він провалився, оскільки більшість грекомовних жителів Кіпру його відхилила. До прибічників цього плану належав теперішній депутат Європарламенту Іоанніс Касулідес. «Я мушу сказати, а ви говорите з людиною, котра була в захваті від перспективи возз'єднання, що я глибоко розчарований, - зауважив Касулідас. - За наявних умов я не можу побачити, що возз'єднання було б можливим». За його словами, причиною того, чому так багато його співвітчизників тоді відхилили план урегулювання, був страх, що Туреччина не дотримуватиметься своїх зобов'язань. Тим часом мрії про об'єднання острова продовжують залишатися лише мріями.