Глобальне потепління - це вже факт, однак ще не кінець

На планеті стає гарячіше. Це вже очевидно для фермерів, чиї посіви постраждали внаслідок аномальної спеки, яка охопила південну Європу, Азію та США цього літа. Це вже зрозуміло і працівникам лікарень, які намагалися впоратися з фізичними наслідками впливу перегріву на організм людини. І тим, хто втратив своє житло від лісових пожеж у південній Європі та США.

Погода стала вбивчою силою. Про це можуть розповісти жертви нещодавніх рекордних ураганів, які прокотилися Карибським басейном та Мексиканською затокою і ті, хто бачив штормову повінь, яка дедалі більше заливає тропічні берегові лінії по всьому світу. Однак, якщо оцінювати все це з точки зору загрози життю людей, ці раптові, драматичні події не такі страшні, порівняно з посухою, яка охопила велику частину Східної Африки. Агентства, що надають гуманітарну допомогу, б’ють на сполох: 800 тисяч дітей опинилися на межі голодної смерті. Серед причин цих посух - підвищення температури повітря на планеті. І це може стати причиною виникнення ланцюга катастрофічних наслідків, оскільки дефіцит продуктів сприяє масовій міграції та породжує конфлікти.

У жовтні Потсдамський інститут кліматичних досліджень провів конференцію щодо впливів зміну клімату, де дійшли наступного висновку - "дестабілізація клімату веде до дестабілізації суспільства". Наслідки глобального потепління не лише призводять до економічних збитків - вони також завдають шкоди здоров'ю людей, спричиняють міграцію та загрожують перспективам найбідніших.

Теорія стає суворою реальністю

Воллес Брокер - науковець, що вивчав клімат, запровадив термін "глобальне потепління" у 1975 році у доповіді "Кліматичні зміни: чи ми стоїмо на порозі реального глобального потепління?". Наскільки великим буде явище, тоді ще не було чітко зрозуміло - і проблему обговорювали лише серед вузького кола вчених та активістів. Чотири десятиліття потому глобальне потепління виявилося цілком реальною екологічною проблемою, а також проблемою для здоров'я, соціальним, політичним та економічним викликом. 

Наступного тижня світові лідери зберуться у західнонімецькому Бонні на черговий раунд переговорів щодо змін клімату та подолання наслідків потепління. Це відбудеться через два роки після того, як Паризьку угоду називали "проривом", і майже всі уряди світу взяли на себе зобов'язання скоротити викиди. Ця угода демонструє, наскільки швидко прийшло усвідомлення необхідності діяти. Однак попереду багато роботи. Поки що зроблено недостатньо для запобігання потеплішанню на максимальному рівні у два градуси за Цельсієм, як це передбачає угода. Але самими лише конференціями, включно із боннською COP23, проблему не вирішити.

Професор екологічних досліджень та філософії в Нью-Йоркському університеті Дейл Джеймісон застерігає від створення ілюзій, що "впливові люди глибоко глянуть одне одному в очі у Бонні та поведуть світ у якомусь іншому напрямку". "Кліматичні конференції у більшості випадків, - не те місце, де стаються зміни", - каже Джеймісон. Рушійною силою є демократичний тиск на цих "впливових людей", а також глибші зміни у нашому уявленні про світ, у якому хочемо жити.

Важливість регіональних ініціатив

Цікава ситуація складається у США. Після того, як президент Дональд Трамп вивів країну з кліматичної угоди, окремі міста та штати активізувалися і заповзялися самі виконувати цілі угоди. І вони не виняток. Місцеві та регіональні уряди у всьому світі встановили свої власні цілі скорочення викидів - часто більш прогресивні, ніж національні.

Останнім часом міста, включаючи Лондон, Лос-Анджелес, Париж, Мехіко, Копенгаген, Барселону, Ванкувер та Кейптаун, взяли на себе зобов'язання заборонити двигуни внутрішнього згоряння, принаймні в певних районах цих мегаполісів.

Економіст-еколог з Кроуфордської школи державної політики в Австралії Роберт Костанца прогнозує, що саме від регіональних ініціатив буде найбільше користі. "Вони можуть слугувати прикладом для інших", - каже він.

Від політичних програм на рівні окремих штатів, як от курс Каліфорнії на декарбонізацію (звільнення від викидів вуглецю - Ред.), до "міст у перехідному стані", де малі громади експериментують з нульовими викидами та циркулярною економікою, що передбачає екологічно чисте виробництво, обіг і споживання. Місцеві громади можуть стати "випробувальним полігоном" для ідей, які відтак можна буде відтворити деінде ще.

Відповідальність за майбутнє

І все ж, деякі експерименти з радикальної зміни способів життя, багатьох даються не просто. Складно усвідомити те, що такі безневинні дії як поїдання гамбургера або відвезення дітей на футбол, можуть завдати шкоди довікллю та навіть вплинути на вкорочення людського життя. Костанца каже, що нам потрібні радикальні зміни: відхід від суспільства, одержимого економічним зростанням і перехід до моделі, що відповідає достаткам, а саме - ресурсам, якими забезпечує нас Земля. Добрі новини: те, від чого нам слід відмовитися і так нам докучає. Як от, наприклад, електростанції, що забруднюють повітря, або нескінченна жага збагачення.

Вже зараз тривають дискусії щодо можливих альтернатив ВВП як виміру показників процвітання, зростання інтересу до того, як деякі автохтонні народи використовують ресурси та економіка спільної участі, яка не потребує значних вливань матеріальних ресурсів. 

Діяти сміливо

Попри певні позитивні зрушення, питання про те, чи не запізнилися ми із порятунком планети, залишається відкритим. Це залежить і від того, як реагує довкілля, і від того як ми діємо як глобальне співтовариство. "Протягом наступних 40 років природа збирається грати у свою гру - і політичні системи та наші культури або адаптуються, або не впораються з цим", - вважає доцент кафедри екологічних досліджень Йоркського університету Торонто Пітер Тіммерман.

Науковці-кліматологи наголошують, що відритих запитань ще багато, але ми маємо рахуватися і з найгіршими сценаріями, які може спричинити зміна клімату. Серед них значне підвищення рівня моря, епідемії та війни. Втім Тіммерман переконаний, що як би загрозливо не виглядали наші перспективи, ми повинні діяти - навіть зі сліпою вірою. "Мене мотивує те, що це найкраща планета. І кращої не буде", - підсумовує він.