Гарячі точки на Донбасі: огляд ситуації

Для проведення повноцінного аналізу ситуації на Донбасі, зону проведення АТО доцільно розділити на чотири сектори: луганський, донецький, маріупольський напрямки і світлодарську дугу разом з Горлівкою. 

Оманлива тиша на Луганщині

З усіх вказаних напрямків, луганський - відносно найспокійніший. Адже за весь 2016 рік тут лише інколи виникали локальні збройні сутички біля Станиці Луганської, Щастя, Жовтого, Трьохізбенки, Кримського. І цьому факту є досить просте пояснення: річка Сіверський Донець грає роль природного стримуючого фактора для ведення наступальних дій.

Наприкінці 2016 року бойовики активно обстрілювати місто Попасна, яке разом із селищем Золоте формують основну вісь оборони українських військ навколо "хімічного трикутника"  Луганщини - Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне. Враховуючи фактор Сіверського Дінця та глибоко ешелонованої оборони з обох сторін, можна передбачити, що подібний млявий характер бойових дій збережеться в цьому секторі, якщо звичайно будь-яка зі сторін не почне активних дій значними силами.

Розпечена Світлодарська дуга

Натомість ситуація навколо так званої Світлодарської дуги значно складніша. Щоб зрозуміти, чому на цій ділянці відбуваються постійні збройні сутички треба повернутися до історії. Після важких боїв біля Іловайська та Луганська 5 вересня 2014 року в Мінську була підписана угода про припинення бойових дій по всій лінії фронту та зафіксована чітка лінія розмежування на той період. Але в лютому 2015 року бойовики після потужного наступу захопили Дебальцеве та Вуглегірськ. Відтоді українська сторона постійно наполягає на повернені до лінії розмежування від 19 вересня 2014 року.

Після відходу з Дебальцевого українські підрозділи розташувалися на позиціях біля міста Світлодарськ, де знаходиться Вуглегірська ТЕС, та селищ Миронівський і Луганське.

Наразі тут спостерігається чи не найбільше напруження. Обидві сторони конфлікту намагаються взяти під контроль панівні висоти. У цьому районі бойовики перебувають у порушення "Мінська". Це, імовірно, підштовхує українські підрозділи до більш рішучих дій. Підрозділи Збройних сил України протягом останніх місяців впритул наблизилися до сіл Калинівка та Лозове. Бойовики в намагаються вибити українські сили зі стратегічно важливих позицій, що призводить до регулярних зіткнень.

Враховуючи ситуацію, що склалася, можна припустити, що бойові дії в цьому секторі триватимуть й надалі з високим ступенем активності, адже кожна зі сторін по-своєму бачить виконання Мінських домовленостей.

Злощасна авдіївська "Промка"

Донецький напрямок завжди був складнішим відносно інших ділянок фронту. Наприкінці січня 2017 року, бойовики здійснили чергову спробу вибити українські підрозділи з промзони міста Авдіївка, що у передмісті Донецька. Під час боїв загинули десятки людей по обидва боки протистояння.

Після того, як сили АТО на початку минулого року зайняли промзону, яка перебуває безпосередньо на лінії розмежування, в сепаратистів виникли серйозні проблеми з логістикою. Бойовики не можуть повноцінно використовувати ділянку дороги, яка сполучає Донецьк, Горлівку та Ясинувату, оскільки тепер ця дорога перебуває під вогневим контролем Збройних сил  України. Тепер сепаратистам доводиться перекидати сили через Макіївку, що дуже незручно та забирає багато часу.

Нещодавні семиденні бої на "промці" в чергове продемонстрували важливість цієї зони обох сторін, а також готовність до масштабного використання крупнокаліберної артилерії для відстоювання власних позицій. В цей же час ситуація загострилася й на дотичних до промзони ділянках: шахта "Бутівка", "Зеніт", села Опитне, Водяне та Піски.

На даний час, бойові дії стихли, Авдіївка починає оговтуватися від масованих обстрілів, але довгострокового припинення боїв очікувати не доводиться. Адже це місто є критичною точкою для обох сторін через близькість до Донецька і контроль над ключовою дорогою.

Маріуполь. Коли спокій тільки сниться

На маріупольському напрямку напруження тримається поблизу Мар'їнки, Красногорівки. Мар'їнка має ключове значення для сторін через свою близькість до Курахівської ТЕЦ. Контроль над цим об’єктом важливий для обох сторін.

Точкою напруження є й Докучаєвськ. Наприкінці осені 2016 року українські підрозділи оточили з трьох сторін місто Докучаєвськ, яке за Мінськом-1 має бути під контролем ЗСУ.

Тривають спорадичні бої за стратегічні висоти на підступах до Маріуполя, а саме біля Широкіного, Водяного, Чермалика, Сартани.

Брак довіри

Локальні сутички з масовим застосуванням артилерії виникають насамперед на тих ділянках, де фактична лінія зіткнення не відпровідає лінії розмежування, узгодженою у Мінську. В ОБСЄ головною причиною регулярних перестрілок і обопільних артилерійських обстрілів називають відмову сторін від розведення важкого озброєння подалі від лінії зіткнення. Тристороння контактна група на засіданні 21 вересня 2016 року в Мінську підписала Рамкову угоду про розведення підрозділів на безпосередній лінії зіткнення на два кілометри в Станиці Луганській, Петрівському та Золотому. Однак через взаємну недовіру сторін цей процес був фактично зірваний.