У ЄС побоюються наслідків газового конфлікту між Україною і Росією

Побоювання щодо можливих перебоїв із постачанням газу з Росії до країн Європейського Союзу змушують лідерів країн ЄС змінювати політичні акценти. Під час свого візиту до Афін у п’ятницю, 11 квітня, німецька канцлерка Анґела Меркель виступила за єдність позиції усіх покупців російського газу на тлі посилення конфлікту між Україною та Росією щодо поставок "блакитного палива", передає агентство dpa.

Меркель висловилася, зокрема, про обов’язкове включення теми газових суперечок до порядку денного під час кризової зустрічі міністрів закордонних справ Росії, США та України, а також високого представника ЄС із зовнішньополітичних питань Кетрін Ештон 17 квітня в Женеві.

Виправдана стурбованість

Про можливість виникнення перебоїв із постачаннями газу до країн ЄС днями повідомив російський президент Володимир Путін. У своєму листі до лідерів європейських країн він поскаржився на борги України за газ і водночас попередив про можливе припинення постачання газу до сусідньої держави, що може відбитися і на транзиті палива до країн Західної Європи. Причиною, за словами російського президента, може стати несанкціонований відбір газу з боку України, якщо Росія припинить його продаж сусідній державі і лише транспортуватиме паливо через Україну до ЄС.

Стурбованість голови німецького уряду недаремна – існування загрози у постачаннях російського газу до країн Західної Європи через Україну у своєму інтерв'ю українському виданню "Дзеркало тижня" підтвердив і голова правління НАК "Нафтогаз" Адрій Коболєв. За його словами, уникнути проблем можна лише двома шляхами: або домовитися із російським "Газпромом" про збереження ціни, або дійти згоди із західно-європейськими компаніями про купівлю ними природного газу на західному кордоні Росії і його продаж Україні. Крім того, західні покупці російського газу, мали би тоді напряму оплачувати його транзит через українську територію, оминаючи "Газпром", каже Коболєв.

Причина – скасування знижки

Черговий газовий конфлікт між Києвом і Москвою виник через скасування російською стороною знижки на газ для України, що була закріплена в міжнародних угодах як відповідь на пролонгацію права Росії на дислокацію в українському Севастополі свого військового флоту. Після невизнаної більшістю країн світу анексії Криму Москва в односторонньому порядку анулювала відповідні угоди і, як наслідок, заявила про нову ціну на газ без урахування знижки.

Україна ж відмовляється, в свою чергу, платити за газ за новими тарифами, які збільшилися з 268 до 485 доларів за 1000 кубометрів. За словами Коболєва, така ціна є неринковою, невиправданою та такою, що не може бути визнаною Україною.

Альтернативні джерела

Як відомо, Україна вже намагається зменшити власну залежність від наявних схем постачання природного газу напряму з Росії. Зокрема, активні переговори ведуться про реверсне постачання "блакитного пального" від німецького концерну RWE, а також французького постачальника GDF.

Учора DW вже повідомляла про можливість подібних домовленостей про постачання газу з Угорщини. Крім того, міністр палива та енергетики України Юрій Продан заявив у своєму виступі перед Верховною Радою в пятницю, 11 квітня, про наміри вести подібні переговори із Польщею та Словаччиною. Проте їхній успіх залежить, за його словами, від вирішення деяких політичних питань.

Про альтернативні джерела природного газу останнім часом думають і в Західній Європі, зокрема, і у Німеччині. У німецьких медіа активно обговорюються різні можливості зменшення залежності від поставок російського газу – від активнішої розробки власних родовищ до імпорту зрідженого газу зі Сполучених Штатів.

Відомому американському експертові з питань енергетики Деніелу Йєрґіну останній варіант видається не дуже реалістичним. Про це він заявивив у своєму інтерв'ю німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung. Набагато реальнішим сценарієм, за його словами, могла би стати активна розробка родовищ сланцевого газу в самій Німеччині.

Та єдиною перевіреною технологією у цій галузі є гідравлічний розрив пластів, або "фрекінґ". Виправданість застосування цього методу є дуже спірною і викликає чималі протести окремих політичних і громадських організації по всьому світові. Зокрема, противники "фрекінґу" вважають, що використання цієї технології несе за собою величезні ризики забруднення питної води і руйнування великих природних комплексів.