Реформа української енергетики

План дій нової правлячої коаліції в Києві у сфері енергетики яскраво характеризує вже сама назва відповідного розділу коаліційної угоди: "Реформа енергетики та енергонезалежність". У ньому прописані основні кроки, до яких планує вдатися нова українська влада у найближчі роки. Спектр закріплених на папері за підписом очільників п’яти парламентських сил запланованих перевтілень досить широкий.

Тут і імплементація елементів так званого Третього енергетичного пакету Євросоюзу, мета якого - передусім лібералізувати енергетичні ринки України. Для цього планується, зокрема, реорганізувати великі державні компанії та поступово послаблити роль держави передусім на ринку електроенергетики. Тут же йдеться і про намір Києва встановити ринкові ціни та тарифи на енергоресурси для всіх споживачів, в тому числі, й для населення. Тоді як багаторівнева тарифна система (перехресне субсидіювання), яка раніше була покликана захищати від високих цін на енергію соціально незахищені верстви населення, має тепер бути замінена на пряму адресну допомогу самим споживачам.

Не оминули законодавці й питання підвищення привабливості енергетичного ринку для іноземних інвесторів. Для цього планується здійснити низку реформ у сфері оподаткування, а також спростити умови надання дозвільної документації для дослідження та розробки сировинних енергоресурсів.

Власний видобуток та диверсифікація імпорту

Аби вирішити одну з ключових геополітичних задач - знизити енергозалежність України - влада планує не лише активно залучати капітал для підвищення власного видобутку енергоносіїв, але й суттєво диверсифікувати джерела імпорту енергоресурсів. "Поступово" владна коаліція навіть планує запровадити вимогу "про те, що річний обсяг імпорту природного газу, нафти/нафтопродуктів та вугілля в Україну з одного джерела не може перевищувати 30 відсотків", ідеться у тексті коаліційної угоди. "Це прямий сигнал про те, що ми більше не залежатимемо від Росії під час купівлі енергоресурсів", - каже в розмові з DW гендиректор Центру досліджень енергетики (EIR Center) в Києві Олександр Харченко, який також очолює групу радників спікера нової Верховної Ради Володимира Гройсмана.

Експерт разом зі своїми колегами, зокрема, брав учать і в розробці енергетичного блоку коаліційної угоди. За його словами, цьогоріч Україні вже вдалося значною мірою досягнути поставленої мети щодо зниження частки імпорту енергетичної сировини з одного джерела - принаймні, що стосується газу. "Ми закупили трохи більше 30 відсотків газу в Росії, вся решта газу не з Росії - він або власного видобутку, або з Європи", - каже він.

"Гіганський резерв" підвищення енергоефективності

На зауваження DW про те, що потенційні потреби України в газі, можливо, були б вищими в разі, якщо б економіка перебувала б не в рецесії, Харченко заперечує. "Потенційні потреби могли б бути навіть нижчими. Адже важлива частина нашої концепції - це енергоефективність", - каже він. За його словами, Україна має на сьогодні "гігантський резерв" для підвищення ефективності використання енергоресурсів. "І якщо ми реалізуємо його хоча б частково, то в перспективі 3-5 років ми зможемо знизити використання енергоресурсів на 20-25 відсотків. Відповідно ми знизимо і залежність від зовнішніх енергоресурсів як таку", - каже експерт.

Під час підготовки пакету енергетичних реформ для України, за словами Харченка, було використано досвід Польщі, скандинавських країн, Німеччини та інший міжнародний досвід. "Цільова модель енергоринку приблизно на 85 відсотків виписана з польсько-німецької моделі, де є балансуючий ринок, ринок на добу вперед", - каже експерт. Останній передбачає, приміром, продаж планових обсягів еклектроенергії гравцям на оптовому ринку на наступну добу. "Якщо говорити про реформу нафтогазового сектору, то вона відповідає будь-якій країні ЄС. Там є вимоги щодо розділення транспортування, виробництва нафтопродуктів та газу", - резюмує Харченко.

Польський досвід

Польща й дійсно є тією країною, чиї уряди, незалежно від політичних партій, які їх формували, протягом останніх десятиліть ставили схожі цілі в енергетичній політиці держави. Передусім це стосується питання зменшення залежності від зовнішніх поставок енергоресурсів, каже в розмові з DW Міхал Возняк з німецького Товариства зовнішньої економіки та інвестиційного маркетингу (GTAI). Для цього країна використовує всі можливості, каже експерт, - від будівництва ліній електропередач та газогонів на кордоні з західними сусідами до підготовки терміналу для прийому зрідженого газу, який транспортують морем. Окрім цього, у Польщі планують будівництво першої в країні атомної електростанції, яка має бути запущена до 2026 року.

Для України, за словами Возняка, прикладом може слугувати будівництво газогонів та ліній електропередач на кордоні, зокрема, з Польщею. Він нагадує про те, що Київ та Варшава вже мають угоду про будівництво спільного газопроводу, який дозволятиме транспортування "блакитного палива" в обидва боки. "Це буде передусім той газ, який перебуває всередині європейської мережі. Але частково це може бути й той зріджений газ, який Польща отримуватиме морем на терміналі в місті Свійноуйсьце", - каже він. Термінал, за словами експерта, має бути зданий в експлуатацію вже наступного року.

Хто платитиме за реформи?

Польський досвід може знадобитися українцям також і в питанні підвищення енергоефективності, каже Возняк. "У Польщі в цьому плані робиться усе, що може бути зроблено. Житлові будинки утеплюються, вікна замінюються, робляться спроби підвищити ефективність електростанцій, запровадити нові технології", - розповідає експерт. Також у західних сусідів України активно впроваджують відновлювані джерела енергії в приватних домогосподарствах - вбудовують теплові насоси чи інсталюють панелі для перетворення сонячної енергії на струм.

"Утім, Польща вже 10 років як член Євросоюзу, і багато заходів з підвищення енергоефективності великою мірою фінансуються з джерел ЄС", - каже Возняк. Якби цього не було, Варшаві було б дуже важко, каже експерт, адже подібні заходи потребують величезних інвестицій у короткостроковій, а великі заощадження приносять у довгостроковій перспективі. "Є величезна кількість прикладів, але все це коштує грошей. І зважаючи на актуальний стан української економіки, дозволю собі припустити, що (в Україні - Ред.) ці інвестиційні важелі просто відсутні", - каже Возняк.

"Понад 1 мільярд євро за найближчі роки"

На запитання, з яких джерел Київ планує фінансувати прописані в коаліційній угоді нової влади заходи з підвищення енергоефективності, Харченко відповідає: Україну готові передусім підтримувати західні партнери, а також міжнародні фінансові організації. "І третє джерело - це бізнес, адже в Україні є величезний ресурс для привабливих бізнес-проектів, і через високу ціну на газ енергоефективність легко окупається", - каже експерт. Тому, за його словами, "щойно Україна знизить градус військових дій", в державі очікують серйозних приватних інвестицій.

Що ж стосується програм допомоги іноземних організацій, то Харченко говорить про "декілька великих програм Міжнародної фінансової корпорації (входить до групи Світового банку), суттєві інвестиції Бельгії та програми підтримки німецького інвестиційного банку KFW, яка перебуває на стадії розробки". "Я думаю, що йдеться про суму в більш ніж мільярд євро протягом найближчих одного-двох років, які прийдуть у цю сферу лише від міжнародних організацій", - каже радник Володимира Гройсмана.