"Росія і ЄС не можуть бути стратегічними партнерами"

Стратегічне партнерство між Європейським Союзом та Росією заступник голови Європейського парламенту Александер Лабсдорфф називає "нелогічним". В інтерв'ю DW він пояснив, чому санкції у відношенні Москви можуть бути ефективнішими, ніж здається, та чому європейцям слід створити єдиний енергетичний союз. Крім того, він засумнівався у необхідності будувати стіну на кордоні між Росією та Україною.

Deutsche Welle: Раніше в Брюсселі про Росію говорили як про стратегічного партнера. Вона досі ним вважається?

Александер Ламбсдорфф: Я завжди вважав помилковим говорити про Росію як про стратегічного партнера. У Москви є своє уявлення про те, як має бути облаштована Європа, і нині це уявлення всім зрозуміле, як ніколи - достатньо дивитися щодня новини з України. Це уявлення передбачає не дотримання міжнародного правопорядку та базових домовленостей ОБСЄ, а їх зміну.

І якщо, з одного боку, є країни, такі як Польща, Франція та Німеччина, які вимагають дотримання міжнародного правопорядку, а, з іншого, є країни, які переслідують протилежні цілі, то вони не можуть бути стратегічними партнерами. Це нелогічно.

Останнім часом в Євросоюзі рідко згадують анексію Криму Росією. Чи означає це, що Європа з нею змирилася?

Немає жодної держави-члена ЄС, яка б визнала анексію Криму. У цьому сенсі ніхто не змирився.

У Німеччині є політики, наприклад, колишній міністр закордонних справ ФРН Ганс-Дітер Геншер, які закликають скасувати санкції проти Росії, оскільки, на їхню думку, вони загрожують стабільності всього європейського континенту. Ви вважаєте запровадження санкцій правильним рішенням. Чому?

Я вважаю санкційний режим правильним, і думаю, що неправильно було би відміняти його сьогодні. Ситуація на сході України дуже крихка. Тут потрібно пам’ятати про одне: санкції часто діють, хоча цього не видно. Ми не знаємо всього того, на що Кремль не наважився саме тому, що санкції уже були впроваджені або тому, що йому загрожував новий рівень штрафних заходів.

Чи є всередині ЄС протиріччя з приводу дій у кризі довкола України?

Ні. Наскільки я бачу, за виключенням Італії чи Фінляндії, які мають дуже тісні зв’язки з Росією, інші в цілому вважають нинішній курс правильним. Але не варто забувати, що Фінляндія з Італією все ж підтримали політичну лінію ЄС. Тож розколу немає.

В окремих країн ЄС налагодилися енергетичні зв’язки з Росією різного ступеню інтенсивності. Чи можливо за таких умов створити єдину європейську енергетичну політику?

Є хороша польська ініціатива, яка пропонує рухатися у напрямку європейського енергетичного союзу. Якщо переговори між "Газпромом" та "Роснефтью" про поставки газу і нафти у ЄС проводитимуться від імені такого союзу, то європейцям буде легше протистояти кремлівській політиці "розділяй і володарюй". Якщо ми єдині, ми сильні.

Відомий історик і публіцист Карл Шлеґель зазначав, що Україну рідко сприймають у Європі як суверенну державу. Чому, як ви думаєте, у Німеччині часто говорять про те, що потрібно зрозуміти "російську душу", але рідко говорять про те, що потрібно зрозуміти "українську душу"?

В України не дуже багата історія як у незалежної держави. А німецько-російські відносини були дуже інтенсивні впродовж кількох століть - і в економіці, і в культурі, і в політиці. Це стосується і жахливих воєн між нами. Відносини Німеччини з Росією набагато тісніші, ніж з Україною. У цьому сенсі нормально, що в Німеччині частіше говорять про "російську душу".

Київ збирається будувати стіну на кордоні з Росією. Чи стане вона, на вашу думку, новою перепоною, яка розділятиме Європу?

Не знаю. Питання, чи варто взагалі будувати стіну вздовж кордону на кілька сотень кілометрів, для мене досі відкрите. Мені здається, що люди, які живуть поблизу кордону, не зацікавленні у цьому будівництві. Перехід кордону між Україною та Росією раніше був відкритий, без зайвої бюрократії. Думаю, що буде неправильно, якщо в результаті конфлікту погіршаться умови життя прикордонних районів.

Чим може допомогти Євросоюз Україні у боротьбі проти корупції?

У нас є багато чого - прокурори, судді, юристи, є Венеціанська комісія Ради Європи, є "Європол" - ціла низка структур, здатних надати допомогу. Але в кінцевому результаті вирішальним стане інше: Україна має першою зайнятися вирішенням цих проблем та будувати європейську демократичну державу з вільним ринком.