Небезпека військових навчань
12 серпня 2015 р.
Європейська мережа лідерів за багатостороннє ядерне роззброєння та нерозповсюдження (ELN) вивчила військові маневри Росії та НАТО, які відбулися у першій половині 2015 року та підготувала відповідну доповідь під назвою "Готуючись до гіршого: чи збільшують військові маневри Росії та НАТО вірогідність війни в Європі?". Опублікували її у середу, 12 серпня.
Автори дослідження вивчили раптові військові навчання в Росії у березні 2015 року, до участі в яких задіяли 80 тисяч військових, а також серію маневрів НАТО у червні цього ж року під загальною назвою "Союзницький щит", в яких взяли участь 15 тисяч військовослужбовців з 19 країн-членів Альянсу та трьох держав-партнерів організації.
Підготовка до війни?
Автори доповіді дійшли висновку, що, попри заяви офіційних осіб про те, що навчання в обох випадках направлені проти чисто гіпотетичного супротивника, насправді "Росія готується до конфлікту з НАТО, а НАТО веде підготовку до ймовірного зіткнення з Росією". Дослідники акцентують увагу на зміні профілю маневрів, які проводять обидві сторони, під час яких і Росія, і НАТО враховують військово-технічне оснащення одне одного та найбільш вірогідні плани супротивників.
На доказ цієї версії аналітики вказують на те, що фокус навчань змістився в ті регіони, які кожна зі сторін розглядає як найменш захищені. Так, НАТО концентрується на балтійських державах та Польщі, у той час як Росія робить акцент на Арктику та Крайню Північ, Калінінград та анексований Крим, а також на спільний кордон з країнами-членами НАТО - Естонією та Латвією.
У доповіді зазначається, що маневри Росії та НАТО мають низку схожих характеристик - раптова мобілізація, перекид військ на далекі дистанції при збереженні боєздатності у зонах переміщення, а також активна підтримка сухопутних частин військово-повітряними та військово-морськими силами. Один з авторів дослідження, Лукаш Кулеса, пояснив у розмові з DW, що "ескалація військових навчань" мала місце і раніше, приміром, 2013 року. Але тоді під час навчань НАТО ніхто не розглядав Росію як потенційного супротивника, а операції Альянсу вздовж його східних рубежів мали обмежений характер аж до початку української кризи. І лише після російського вторгнення в Україну маневри стали проводити інтенсивніше. Росія ж, на думку експерта, вела себе менш стримано і раніше.
Класичний приклад "дилеми безпеки"
Дослідники вбачають у ситуації, яка склалася зараз, дві підстави для хвилювань. Як зазначається в доповіді, у той час як кожна зі сторін, можливо, справді прагне посилити свою обороноздатність, опонент розцінює проведення навчань як провокацію та навмисне посилення кризи. "В існуючій атмосфері недовіри військові навчання можуть дати поживу для ще більшої невпевненості, а це породжує класичний приклад "дилеми безпеки" в міжнародних відносинах", - пишуть автори.
Останнє виливається в збільшення непрогнозованості, коли про навчання, до проведення яких готуються, не повідомляють заздалегідь. "Ми не кажемо, що війни не уникнути. Але нас непокоїть нинішня ситуація, коли обидві сторони відчувають невпевненість у "справжніх" намірах одне одного та починають діяти у відповідності з найгірших сценарієм", - зазначив Кулеса. Іншою причиною для хвилювань, згідно зі звітом, є збільшення кількості інцидентів за участю російських та натовських військових, про які докладно повідомлялося у попередньому звіті ELN.
Потрібно більше кооперації
Наприкінці свого дослідження автори дають чотири рекомендації для зниження міжнародної напруги, спровокованої проведенням навчань. По-перше, слід посилити комунікацію між Росією та НАТО для можливості обміну побажаннями щодо розкладу військових навчань. По-друге, сторонам рекомендується максимально використати можливості взаємодії каналами ОБСЄ, зокрема, у рамках існуючого каталогу "Про заходи зміцнення довіри та безпеки", розробленого в 2011 році.
По-третє, політикам з обох сторін радять постійно звертати увагу на переваги та небезпеки інтенсифікації військових навчань в прикордонних районах. Дослідники нагадують, що хоч подібні заходи можуть сприяти стримуванню опонента та проведенню "червоних ліній", цей позитивний ефект зазвичай нівелюється зростанням недовіри з обох боків. Зрештою, автори доповіді пропонують почати розробку концепції нового договору про контроль за звичайними озброєннями, що враховуватиме сучасні реалії.