Візит Клімкіна до Вашингтона: США та ілюзії Києва

Результати першого візиту українських високопосадовців до Вашингтона після інавгурації Дональда Трампа на посаді президента США виявилися більш ніж скромними. Хоча міністр закордонних справ України Павло Клімкін і розповідав громадськості, що після зустрічей з представниками американського уряду переконався у тому, що США "залишатимуться максимально заангажованими" в процесі пошуку рішень конфлікту на Донбасі, й навіть пообіцяв незабаром деталі нових "опцій" тиску на Росію, які він начебто обговорював з держсекретарем Рексом Тіллерсоном.

Та коментарі з самого Держдепартаменту США після зустрічі міністрів виглядали на цьому тлі дуже стримано. Там обмежилися загальною позитивною оцінкою розмови, предметом якої назвали "внутрішні питання, а також нашу тривалу стурбованість щодо дотримання "Мінська". В.о. речника дипвідомства США Марк Тонер у підсумку хіба що підтвердив незмінність позиції Вашингтона щодо санкцій проти Москви: "Вони залишаться доти, доки Росія не виконає те, що стосується і Східної України, і Криму".

Ілюзорна ідея Клімкіна

Та одну опцію, яку до дискусії, судячи з усього, запропонувала українська сторона, Клімкін озвучив безпосередньо після зустрічі з Тіллерсоном. Київ пропонує запуск нового формату перемовин щодо анексованого Росією Криму та погрузлого у військовому протистоянні Донбасу - за участі підписантів Будапештського меморандуму. Під документом, прийнятим наприкінці 1994 року в результаті приєднання Києва до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та відмови від наявних тоді в Україні арсеналів, свої підписи поставили представники США, Великобританії та Росії. Таким чином Києву були надані гарантії безпеки, зокрема й у тому, що стосується зазіхань на територіальну цілісність та суверенітет України.

Для запуску такого формату перемовин Київ "потребує підтримки США", сказав Клімкін, адже вони, на його думку, "мають відігравати ключову роль у переговорах і щодо Донбасу, і щодо Криму". Та те, що у Вашингтоні та Лондоні "підуть на це і будуть щось змінювати, мені здається хорошою ідеєю, але радше ілюзією", каже в розмові з DW керівник програм Східної Європи та Центральної Азії в Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер (Stefan Meister). "Я не бачу ані з боку американців, ані з боку французів, ані з боку британців бажання в якійсь іншій формі долучитися до пошуку рішення конфлікту на Донбасі. Вони зайняті іншими темами, й тема України не є для них такою ключовою", - каже експерт. Крім того, цій ідеї суперечать кроки та загальні зовнішньополітичні переконання Дональда Трампа. Політик, "який послаблює міжнародні інституції, міжнародні формати, навряд чи є тим, з ким можна говорити про такі ідеї", переконаний Майстер.

Страхи Києва

Логіку Києва зрозуміти легко: там, як і в інших куточках Європи, побоюються того, "що США у той чи інший спосіб підуть з цього регіону", каже аналітик Німецького фонду Маршала Йорґ Форбріґ (Jörg Forbrig). "До того ж існує побоювання того, що США можуть укласти з Росією угоду, яка б могла зашкодити країнам-сусідкам Росії (включно з Україною - Ред.)", - каже він. Але й це ще не все: існує ще одне побоювання, що зламається зв'язка США-Європа у питанні реакції на дії Росії щодо України, передусім, у питанні санкцій.

У часи адміністрації Барака Обами між Вашингтоном та Брюсселем "існував досить вдалий розподіл праці", каже Форбріґ. "З одного боку, до мінського формату входили Німеччина і Франція, але не США. Але, з іншого боку, існувала дуже тісна координація між сторонами в питанні запровадження санкцій", - нагадує експерт. Тепер же в Україні побоюються, що після приходу до влади Дональда Трампа ця зв'язка не працюватиме, й "Київ залишиться у цьому форматі лише з європейцями, й США цілковито випадуть із цього розподілу праці".

Новий формат - смерть санкціям?

Та попри це, ідею Клімкіна експерт називає не лише ілюзорною, але й шкідливою для процесу вирішення українського конфлікту. По-перше, США в принципі демонструють зменшений інтерес до Європи. По-друге, вони будуть більше, ніж за уряду Обами, "готові пожертвувати питанням України, аби досягнути з Росією консенсусу і спільної позиції в якихось інших питаннях", каже Форбріґ, називаючи передусім боротьбу з міжнародним тероризмом у цілому й "Ісламською державою" в Сирії та Іраку зокрема. Але найголовніший мінус "будапештського формату", на думку експерта, полягає у тому, що четвірка Україна-Росія-Великобританія-США виключає Євросоюз як такий. Адже навіть Великобританія, яка є його членом, збирається залишити спільноту й повністю сконцентрована на цьому питанні.

"Якщо ми виведемо з формату ЄС, то можна буде, по суті, забути про санкції (щодо Росії - Ред.), - каже Форбріґ. - У форматі, який би віддзеркалював будапештський меморандум, за столом перемовин не сидітимуть ані Франція, ані Німеччина. А це означає, що адвокатів, які виступають за перемовини та покарання Росії, в ЄС більше не буде". А з ними - і вагомих важелів впливу на інші країни ЄС, які уможливлюють одностайну санкційну політику всього Євросоюзу, каже експерт. 

Позиція Вашингтона: open end

Водночас американські аналітики, з якими поговорила DW, взагалі називають ініціативи Клімкіна передчасними. Адже попри те, що Трамп та Тіллерсон перебувають на своїх посадах уже півтора місяці, політична лінія Вашингтона щодо українсько-російського конфлікту залишається незрозумілою. Причини цього ховаються, зокрема, і у внутрішніх протиріччях всередині нової американської влади, каже наукова співробітниця Інституту Катона у Вашингтоні Емма Ешфорд.

З одного боку, Рекс Тіллерсон уже не раз висловлював позитивні коментарі на користь України - що він очікує від Росії виконання мінських домовленостей, що США стоятимуть на боці України, якщо Росія цього не робитиме. "Але водночас дуже важко сказати, наскільки значним є вплив Тіллерсона всередині нової адміністрації насправді. Він не виглядає особливо впливовим. Він має проблеми навіть із призначенням власних підлеглих. І Білий дім виглядає набагато більш дружнім відносно Росії, аніж Тіллерсон на чолі Держдепартаменту", - підсумовує експертка з Вашингтона.