Відмова від вугілля у ФРН: чому 20 років - це занадто довго?

14 березня 2011 року, за три дні після аварії на японській АЕС Фукусіма-1, канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) здійснила, ймовірно, найбільший розворот у політиці за всі свої роки роботи на цій посаді, відмовившись від атомної енергії. Наприкінці 2022 року, тобто через 11 років, мають припинити свою роботу три останні німецькі АЕС, після чого атомна енергія у ФРН стане історією.

Завдяки цьому інтуїтивному рішенню Меркель свого часу отримала багато схвальних відгуків. Натомість критики й дотепер засуджують її нібито необдуману політику, яка не враховує усіх можливих наслідків. Тепер, через вісім років, Німеччина та її канцлерка стоять перед ще одним рішенням в енергетичній політиці, яке є схожим за своїм масштабом: як довго країна ще використовуватиме вугільні електростанції?

Відмова від вугілля до 2038 року

Створена німецьким урядом комісія з питань вугілля, до складу якої входять представники енергетичних підприємств та організацій із захисту довкілля, у січні цього року запропонувала до 2038 року припинити виробництво електроенергії з вугілля. Згідно з цим планом, протягом наступних 20 років у ФРН мають бути закриті усі електростанції, що працюють на бурому та кам'яному вугіллі. І лише таким чином країна зможе досягти своїх цілей щодо захисту клімату.

Утім, через п'ять місяців політичні обставини сильно змінилися. Німецькі Зелені із темою захисту клімату домінували на останніх виборах до Європарламенту, протести молоді в рамках руху "П'ятниці заради майбутнього" набувають дедалі більшої популярності. Результати опитувань громадськості свідчать, що захист довкілля для німців на даний момент має найвищий пріоритет. І серед вимог багатьох, насамперед молодих людей, є швидке припинення використання вугілля в енергетиці.

Незадовільна політика уряду щодо захисту клімату

"Німеччина занадто довго вагалася і занадто довго трималася за вугілля", - вважає експертка з енергетики Клаудія Кемферт (Claudia Kemfert), яка очолює відділ енергетики, транспорту і захисту довкілля у Німецькому інституті економічних досліджень у Берліні. Вона вимагає швидкого переосмислення цього підходу: "Чого не зрозуміли енергетичні компанії і політики, так це того, що часове вікно для дій закривається невідворотно. Жити за старими правилами ми можемо собі дозволити максимум протягом наступних семи років". І збереження вугільної промисловості перешкоджає структурним змінам в енергетичній галузі, наголошує Кемферт.

Експертка виступає за якнайшвидшу відмову від використання вугілля в енергетиці. Вона каже, що за розбудову відновлюваної енергетики вона б поставила німецькому уряду "четвірку", але не "п'ятірку", оскільки ця розбудова в останні роки сильно загальмувала. А от через те, що відмови від вугілля не відбулося, Кемферт поставила б уряду "одиницю".

Вона також відкидає аргументацію захисників вугільної промисловості, що, мовляв, відмова від неї погано відобразиться на німецькій економіці: "Вугільна промисловість не має великого значення для німецької економіки - на відміну від інших галузей, таких як автомобільний сектор". До того ж, структурні зміни мають підтримуватися фінансово. Навпаки, Кемферт вказує, що обдумана відмова від вугілля може створити можливості для економічного розвитку, оскільки вона вивільнить ресурси для інвестицій у ринки майбутнього.

А якщо вітер не дутиме і сонце не світитиме?

Тіло Шефер (Thilo Schaefer) - експерт з питань довкілля у Інституті німецької економіки у Кельні. Він чудово розуміє таку аргументацію: "Я вважаю обґрунтованою вимогу швидко закрити вугільні електростанції у Німеччині, оскільки таким чином можна швидко зменшити великі обсяги шкідливих викидів". На його переконання, у питанні відмови від вугілля йдеться не про те, відбудеться це чи ні, а про те, яким чином і коли це станеться.

Але водночас Шефер застерігає від занадто поспішної відмови від вугілля, що може призвести до високих цін на електроенергію: "Я не вважаю, що ми вже зараз здатні замінити електроенергію (з вугілля. - Ред.) у ті дні, коли вітер і сонце є не в достатніх обсягах".

Оскільки у минулому Німеччина не інвестувала у акумулятори для електроенергії, то експерт пояснює наступним чином, як бути у дні, коли немає вітру і сонця: "Станом на зараз ми імпортуємо струм від сусідніх країн: атомну електроенергію з Франції та Бельгії і вугільну - з Польщі. Хоча це й допомагає нашому національному кліматичному балансу, але загалом клімату - звичайно, ні".

Потрібні рішення на європейському рівні

Шефер переконаний, що Німеччина має шукати загальноєвропейських, а не національних рішень. "Адже викиди парникових газів чинять вплив (на клімат. - Ред.) на всій Землі. Ми повинні думати ширше!" - зауважує експерт. На його думку, необхідно спростити бюрократичні процедури для розвитку інфраструктури вітрової енергетики, швидшими темпами розбудовувати лінії електропередач з півночі на південь та використовувати газотурбінні електростанції як проміжну технологію для переходу від вугільної до повністю відновлювальної енергетики.

Але необхідною також є зміна ставлення з боку самих громадян, адже в багатьох німців простежується невідповідність між їхніми діями та бажанням краще захищати клімат. Лише невелика частина з них відмовляється від авіаперельотів, споживає меншу кількість м'яса або пересідає з автомобілів на велосипеди.

Втрата лідерських позицій

Приклад такого ставлення громадянам показують політики, вважає Карл-Фрідріх Шлойсснер (Carl-Friedrich Schleußner) з берлінського аналітичного центру Climate Analytics. "Поведінка політиків у Німеччині є надзвичайно непослідовною. Між амбіціями, які ми маємо, наприклад щодо реалізації Паризької кліматичної угоди, та тим, що ми насправді робимо, - велика прірва", - стверджує вчений.

Шлойсснер критикує відсутність ефективної політики та послідовності у питанні переходу на альтернативні джерела енергії. "Раніше ми були лідерами у світі за обсягами генерування сонячної енергії, тепер ми здали ці позиції", - нагадує експерт. Він також попереджає, що така ж участь може спіткати і вітрову енергетику у ФРН, та тлі банкрутств підприємств, що працюють на цьому ринку. Вчений також критикує рекомендації урядової комісії закрити останню вугільну електростанцію аж 2038 року. За його словами, таким чином ФРН нібито демонструє, що насправді не квапиться з втіленням у життя Паризької угоди. Він впевнений: якби Німеччина здійснювала структурні зміни в енергетиці тими темпами, якими це роблять деякі інші держави, то на даний момент країна вже неабияк просунулася би вперед.