"З війни на Донбасі почнеться біографія не одного письменника"
17 вересня 2014 р.DW: Нині в Україні починають активно видавати книжки, присвячені темі Євромайдану та війни на Донбасі. Близько десятка новинок презентували на Форумі видавців у Львові. На Вашу думку, такі тексти - кон'юнктура чи рефлексія драматичних подій, необхідна українському суспільству?
Володимир Єшкілєв: Гадаю, в цьому можна знайти ознаки всього - і кон'юнктури, і рефлексії, і потреби. Якщо списувати публікації про Майдан чи війну виключно на кон'юнктуру чи комерцію, це моралізаторська позиція. Обов'язково потрібно, щоб це фіксувалося в літературі. Такі книжки потрібні, вони закріплюють події в масовій свідомості. Це здоровий процес, який означає, що суспільство правильно організоване.
Чи породять революція та війна нову хвилю в сучасній українській літературі?
Я на це сподіваюся, однак є й інші приклади. Наприклад, тема Чорнобиля в українській літературі практично не висвітлена, тобто українська література не змогла її освоїти. Не обов'язково, що українська література добре освоїть тему війни. Але я думаю, що десь на фронті воює людина, якої ми ще не знаємо. Доброволець або солдат, який потім напише серйозний роман, щось на кшталт "Севастопольських записок" Толстого. Можливо, з війни на Донбасі почнеться біографія не одного письменника або це породить новий напрям у літературі.
Я б хотів цього і сам докладаю зусиль. Незабаром у Москві під редагуванням Людмили Уліцької з'явиться збірка оповідань українських і російських авторів про війну. Я надав своє оповідання для цієї збірки. Події в тексті відбуваються нині в Донецькій області, на хуторі, де я був особисто.
Розкажіть детальніше про те, як вам пишеться на тему війни на Донбасі.
У квітні я їздив на фестиваль "Ізоляція" в Донецькій області, коли війни там ще не було, але сепаратистські заворушення почалися. Після спілкування з місцевими мешканцями в мене виникли певні художні образи. На фестивалі було чимало письменників, ми вже тоді відчували дихання війни. Думаю, зараз там воюють майбутні письменники, 19-20-річні автори майбутніх бестселерів про війну.
А як щодо відомих письменників? Чи варто їм їхати на фронт, сидіти в окопах поруч із бійцями, спостерігати за війною зблизька, збираючи матеріал для майбутніх текстів?
Творча лабораторія дуже індивідуальна. Комусь потрібно побувати під "градами", а комусь для того, щоб якісно уявити війну, потрібно випити півпляшки горілки. Скажімо, Висоцький ніколи не був на війні, а писав про неї речі, які вражали навіть фронтовиків.
Мені як автору потрібна дистанція між мною та подією - часова і просторова. Ті події та різні пригоди, в яких я безпосередньо беру участь, не завжди лягають на папір.
Є й автори, яким конче потрібно там побувати, щоб щось написати. Але я все-таки думаю, що письменник стосовно війни є чимось вторинним, тобто спочатку ця людина буде солдатом, воїном, а за деякий час стане письменником. А так, щоб автор спеціально їхав, як свого часу радянських письменників посилали на фронт, щоб вони писати нариси, а потім "нєтлєнні" твори, то з цього, як правило, нічого не виходить.