Макрон або Ле Пен у складі "нормандської четвірки"

Центральними темами президентських виборів у Франції є внутрішньополітичні питання. Не менш важливим є і ЄС, адже двоє з чотирьох кандидатів-фаворитів демонстрували євроскептицизм. У підсумку, до другого туру вийшов центрист Еммануель Макрон, якого вважають активним поборником євроінтеграції, та лідерка праворадикального "Національного фронту" Марін Ле Пен, яка в разі перемоги обіцяє спробувати переглянути умови членства в ЄС, а якщо не вийде, то провести референдум щодо Frexit.

Водночас Франція відіграє на міжнародній арені роль ще й у тому плані, що вона є учасницею "нормандського формату". Тож після 7 травня, на коли запланований другий тур, місце чинного глави французької держави Франсуа Олланда за столом переговорів з канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель, президентами України Петром Порошенком та Росії Володимиром Путіним займе або Макрон, або Ле Пен. Тож комусь із них доведеться брати участь у пошуку шляхів урегулювання конфлікту на Донбасі. Згідно з опитуваннями, Макрон може перемогти з 60 відсотками голосів.

Посилення осі Берлін-Париж у "нормандському форматі" за Макрона

Україна може розраховувати на Макрона в тому, що він не покине справу Олланда в переговорах "нормандської четвірки". Так, цього року кандидат у президенти заявив в інтерв'ю виданню Berliner Morgenpost: "Я агітую за вирішення українського конфлікту відповідно до мінських домовленостей". "Якщо не буде жодного поступу, то матиме сенс розширення російських санкцій. Але водночас ми потребуємо постійної та вимогливої дискусії з Москвою", - додав Макрон.

Директор паризького Інституту міжнародних відносин та стратегій (IRIS) Паскаль Боніфас зазначає в розмові з DW: "Макрон, без сумніву, продовжить "нормандський формат". При цьому науковець зауважує: "Навіть якщо він - кандидат, який висловлював найсильніші застереження стосовно політики щодо Росії, він виступав за зняття санкцій проти Росії після імплементації мінських угод".

За словами професора провідного паризького університету Sciences Po Крістіана Льокена, у сприйнятті режиму Путіна Макрон не буде сильно відрізнятися від Олланда: "Відносини з Росією будуть такими: гаразд, ми говоримо з росіянами, але з певної відстані. Він чутливий до ситуації в Україні, імовірно, він реагуватиме, якщо будуть нові провокації росіян в Україні".

Основною відмінністю від нинішнього президента експерт називає те, що Макрон намагатиметься посилити роль французько-німецької співпраці. "Відносини між Меркель і Олландом не були поганими, але не були і дуже близькими. Макрон хоче більше працювати з німцями, бо він, напевно, розуміє, що це - єдиний шлях для Європи мати вплив на міжнародній арені", - говорить Льокен у розмові з DW.

"Нормандський формат" збережеться і за Ле Пен, але...

Попередні дії Ле Пен неодноразово засвідчували її прихильну до Росії позицію. Так, у 2014 році "Національний фронт" отримав дев'ять мільйонів євро кредиту від російського "Першого чесько-російського банку", який згодом, у 2016 році, збанкрутував.

За місяць до першого туру виборів у Франції Марін Ле Пен вкотре завітала до Москви. Цього разу вона зустрілася з президентом РФ Володимиром Путіним - за даними Кремля, вперше. "Я вже давно виступаю за те, щоб Росія та Франція відновили культурні, економічні та стратегічні зв'язки, особливо у нинішній момент, коли над нами нависла серйозна терористична загроза", - заявила тоді Ле Пен. Згідно зі стенограмою, опублікованою на сайті Кремля, ні Ле Пен, ні Путін Україну під час виступів не згадали.

Водночас кандидатка у президенти Франції тоді згадала санкції проти Росії: "Я завжди була проти цих санкцій, які, на мою думку, глибоко несправедливі та цілковито контрпродуктивні".

Боніфас переконаний, що лідерка "Національного фронту" не буде виходити з "нормандської четвірки": "Ле Пен, вірогідно, залишиться в "нормандському форматі", проте як союзник Росії та буде здійснювати сильний тиск для зняття санкцій проти Росії".

З тим, що Ле Пен не зруйнує "нормандський формат", погоджується й Льокен, але також зауважує: "У ньому вона гратиме роль, говорячи, що треба зрозуміти Путіна та росіян, які мовляв були принижені розпадом СРСР, це мовляв велика держава, без якої ми нічого в Європі не можемо зробити", - зауважує науковець.

Чи стане Ле Пен прагматичною?

Є приклад Дональда Трампа, який під час передвиборчої кампанії казав, що було би добре порозумітися з Росією. Але не пройшло і трьох місяців перебування Трампа у Білому домі, як він констатував, що відносини між США і РФ "можуть бути на найнижчому рівні за весь час".

Крістіан Льокен вважає, що якщо переможе Ле Пен, то їй доведеться стати більш прагматичною. "Якщо їй ще доведеться залишитися в ЄС, то їй доведеться розвинути більш прагматичну зовнішню політику", - додає експерт. Симпатію до Путіна не лише французьких, але й багатьох інших ультраправих у ЄС він пояснює тим, що "Путін символізує для них людину, яка захищає національні інтереси своєї країни".

Своєю чергою, Паскаль Боніфас не вірить у прагматизм Ле Пен. "Вона не змінить своєї позиції. Ле Пен визнала анексію Криму та планує порушити питання виходу з НАТО", - пояснює французький експерт.

Як Макрон сприйматиме Україну?

Так само, як і в США, у Франції з'явилися заяви про те, що Росія намагалася втрутитися у передвиборчу боротьбу. Так, штаб Макрона у лютому закинув російському телеканалу RT та інформагенції Sputnik брудну кампанію проти кандидата. Sputnik опублікував інтерв'ю з французьким депутатом, який сказав, що Макрон може бути "агентом США" і що його підтримує "багате гей-лоббі". 39-річному кандидату згодом довелося відреагувати на чутки та заперечити, що він є гомосексуалом. Нагадаємо, Макрон одружений на своїй колишній вчительці Бріжіт, яка старша за нього на 24 роки. Крім того, 25 квітня ІТ-фахівці заявили, що за кібератаками на штаб Макрона під час передвиборчої кампанії стоїть російська група хакерів.

"Звісно, Макрон не є проросійським. Між тим, він не є і проукраїнським. Він буде нейтральним проєвропейським і буде адаптувати політику, залежно від поведінки Києва та Москви", - вважає Боніфас.

Своєю чергою, Льокен вказує, що Макрон чутливий до питань самовизначення народів, поваги до суверенітету та міжнародного права. "І це те, в чому можна говорити про певну симпатію до України. Але проблема з Україною - спільна для німців та французів - за певної симпатії у зовнішній політиці, є багато внутрішніх проблем в Україні, особливо в питанні влади олігархів і корупції. І це завжди встановлює обмеження на ту допомогу, яку Україна може отримати", - підсумовує французький експерт.