Венесуела: скільки залишилось Мадуро?

За конституцією є дві можливості змістити венесуельського президента. Парламент може ухвалити рішення про скорочення його терміну з шести до чотирьох років. Тоді наприкінці 2016 року можна було б обрати нового главу держави. Але для такого сценарію місцевій опозиції бракує голосів трьох депутатів, повноваження яких призупинив конституційний суд через порушення під час останніх парламентських виборів.

Другий шлях - референдум. Зараз його домагається опозиція, яка прагне змістити чинного президента Ніколаса Мадуро. З цією вимогою на вулиці вийшли тисячі людей. На першому етапі зібрали вже 1,8 мільйона підписів за 196 тисяч необхідних. Незгода з діями уряду зростає впродовж багатьох місяців - зараз у Венесуелі найвищий рівень інфляції у світі. У магазинах бракує навіть основних продуктів харчування та ліків.

Проте уряд відмовляється від проведення референдуму, вбачаючи у ньому спробу держперевороту. З цих же підстав Мадуро отримав ще ширші повноваження. 13 травня Мадуро подовжив тривалість чинного з січня надзвичайного економічного стану ще на 60 днів.

У середу, 18 травня, генеральний секретар Організації американських держав попередив Мадуро, щоб той не ставав "черговим маленьким диктатором", яких уже так багато було у Латинській Америці. Проте таку критику Об'єднана соціалістична партія Венесуели традиційно сприймає як втручання у свої справи.

Безсилий парламент

Чинний зараз надзвичайний стан парламент, контрольований опозицією, не схвалював. Але останнє слово - як і в багатьох інших питаннях - залишилося за лояльним до влади конституційним судом. "З 2004 року венесуельський конституційний суд виніс десятки тисяч рішень - жодного всупереч волі уряду", - сказав на початку травня Іан Васкес, керівник Центру глобальної свободи та процвітання при вашингтонському Інституті Катона.

Такий підхід став системним. Навіть перший закон Мадуро про надзвичаний стан був просунутий через конституційний суд всупереч волі парламенту. У середині квітня головний суддя оголосив проголошену парламентом амністію політв'язням недійсною.

"Мадуро позбавив парламент повноважень, щойно стало ясно, що більшість отримає опозиція", - каже Клаудія Зілла, керівниця дослідницької групи "Америка" берлінського фонду "Економіка та політика". За кілька днів до січневих виборів він забрав у парламенту право призначати голову центробанку, який має ключовий вплив на розподіл іноземної валюти в країні.

Жодних ліків для економіки дефіциту

Брак американських доларів ускладнює всі сфери життя у Венесуелі. Ще до обвалу цін на нафту у Каракаса були проблеми з обслуговуванням зовнішнього боргу та імпортом іноземних товарів. Туалетний папір, презервативи та пиво стали предметами розкоші - на тлі дефіциту основних продуктів харчування, як-от молока чи борошна, а також води чи електрики. У одній з найбагатших на нафту країн світу люди гинуть від простих хвороб через брак медикаментів.

Уряд повторює мантри про економічну війну, яку ведуть проти нього буржуазія та північноамериканський імперіалізм, проте навряд чи хтось цьому вірить. І водночас навряд чи хто зможе передбачити, чи може добігти кінця правління Мадуро і яким чином.

Страх і залякування

Влада використовує всі важелі - не лише політичні і бюрократичні. У нетрях панують озброєні угруповання. Про це свідчать дані правозахисників з Human Rights Watch, а також венесуельської організації Provea. Йдеться начебто про кримінальні банди. Але правозахисники схильні вбачають у їхній діяльності надмірне насильство проти опонентів уряду. Лише у 2015 році у таких "операціях зі звільнення та захисту народу", за даними Human Rights Watch, було вбито 245 осіб.

Вітер змін з армії

Навіть якщо опозиційному об'єднанню "Круглий стіл демократичної єдності" не вдасться досягти успіху, не все так добре і в лавах прихильників Мадуро. Його найпотужнішим суперником у соцпартії є екс-спікер парламенту, військовий Діосдадо Кабельо. Йому вдалося привести багатьох армійських соратників на міністерські пости - більшість з них лояльні в першу чергу саме йому. Експертка Зілла пояснює: "Досі це було варто того - триматися разом, але коли бути разом означатиме програти разом, військові підуть на розрив".

Реггі Томпсон, експерт з Латинської Америки техаської аналітичної компанії Stratfor, каже ще виразніше: "Тривалі заворушення - ризик для існування правлячої партії. Змістивши Мадуро, соцпартія могла би відвернути від себе гнів громадськості".

Правляча партія прагне виграти час. Якщо вдасться відтягнути референдум щодо Мадуро до квітня 2018 року, то соціалісти можуть і втриматися при владі. Тому що у будь-який час вони можуть призначити віце-президента, який керуватиме країною аж до наступних чергових виборів. Якщо ж референдум відбудеться до цього строку, будуть одразу нові вибори. А потім?

Розділена опозиція

"Круглий стіл демократичної єдності" завжди був шлюбом із розрахунку заради позбавлення соціалістів влади. У ньому зелені та соціал-демократи поєднали сили із лібералами, консерваторами та навіть з правим краєм демократичного спектру. Уже в 2012 році вони змогли лише через крайню потребу узгодити єдиного кандидата, Енріке Капрілеса, який на президентських виборах конкурував з Уго Чавесом.

Найзатятіший конкурент Капрілеса - ув'язнений з лютого 2014 року Леопольдо Лопес. Не можна приховати, однак, що Капрілес неодноразово вимагав від уряду та правосуддя звільнити Лопеса та інших політв'язнів.

Зілла не бачить у цьому проблем, навіть навпаки: "Венесуельській демократії було б краще, якби опозиційних кандидатів було би більше, ніж один". Вона переконана, що кандидат від соціалістів у будь-якому разі не мав би жодного шансу.